Ґрунтознавство з основами меліорації

Висота снігового покриву і запаси вологи та снігу зменшуються з північного заходу на південний схід.

Територія України є своєрідним районом інтенсивних атмосферних процесів. Циркуляція повітряних мас визначає систему панівних вітрів: на заході переважають вітри західних румбів, що несуть потік повітря з Атлантики, на сході – південно-східних та південних, зумовлені наявністю сибірського антициклону. Внаслідок зіткнення теплої повітряної маси з холодним вітровим бар’єром вітер посилюється до 25-30 м/с і більше, що призводить до поземки та пилових бур.

Залежно від вітрової активності, на Україні виділяють декілька провінцій.

Провінція найактивнішої дефляції розташована на південному сході (південні частини Миколаївської, Запорізької, Донецької, Луганської і Харківської областей).

Ступінь розвитку вітрової ерозії залежить від пилоутворювальної площі, під якою розуміють розорані землі, не розмежовані перешкодами (лісосмугами, полями багаторічних трав тощо). Із збільшенням таких площ підвищується швидкість вітру над поверхнею ґрунту, насиченість повітряного потоку пилом і, відповідно, його руйнівна сила (лавинний ефект).

Виникнення та розвиток вітрової ерозії значно залежить від гранулометричного складу ґрунту. У природному стані видуваються легкі ґрунти – піщані та супіщані. Легко видуваються розорані карбонатні чорноземи та карбонатні темно-каштанові ґрунти.

Рослинний покрив виконує суто ґрунтозахисну роль. Чим краще він розвинений, тим слабше проявляється ерозія. Це пояснюється тим, що корені рослин міцно скріплюють ґрунтові частки і як своєрідна «арматура» перешкоджають змиву, розмиву й розвіюванню ґрунту. Надземний покрив рослин приймає на себе ударну силу дощових крапель, зберігаючи тим самим структурні окремості ґрунту від руйнування.

Густа рослинність різко сповільнює швидкість поверхневого стоку, сприяючи кращому поглинанню води, а також затримує ґрунтові частки, які змиваються з верхніх частин схилів.

Дернина і підстилка, володіючи високою вологоємністю і доброю водопроникністю, легко вбирають воду і добре зберігають у мінеральному верхньому горизонті некапілярні шпари, створені ґрунтовою фауною та коренями.

Рослинність сприяє нагромадженню снігу і, як наслідок, зменшує промерзання ґрунту, що у період весняного сніготанення приводить до кращого вбирання води.

Така ж велика ґрунтозахисна роль рослин і стосовно дефляції. На задернованих ділянках або покритих деревною і чагарниковою рослинністю вітрова ерозія практично не проявляється.

8. 3 Закономірності поширення еродованих ґрунтів в Україні

За офіційними даними площа земель, що зазнають водної і вітрової ерозії, в Україні становить 18, 0 млн. га, у т. ч. водної – 13. 0 млн. га, вітрової – 5 млн. га.

Ерозійні процеси по різному відбуваються в окремих ґрунтово-кліматичних зонах України.

Так, на Поліссі еродовано близько 1, 45 млн. га, в т. ч. майже 1 млн. га водною ерозією. Водній ерозії тут здебільшого піддаються сірі лісові та темно-сірі опідзолені ґрунти легкого гранулометричного складу, які сформувалися на лесовидних суглинках, а дефляції підлягають сильно-мінералізовані торфовища, піщані та супіщані різновидності дерново-підзолистих ґрунтів, а також дерново-карбонатні ґрунти.

У лісостеповій зоні водною ерозією пошкоджено 4, 6 млн. га земель. Найсильніші ерозійні процеси спостерігаються на території Харківської, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської та Черкаської області.

У степовій зоні еродованих та ерозійно небезпечних земель понад 12, 9 млн. га, у т. ч. понад 5 млн. га зазнають вітрової ерозії. У цій зоні водна ерозія найбільше поширена на території Луганської, Дніпропетровської і Миколаївської областей. Площа еродованих сільськогосподарських угідь у цих областях становить 45-65% загальної їх площі.

Ерозійним процесам піддаються майже всі без винятку ґрунти Українських Карпат і Гірського Криму.

Про поширення середньо- і сильноеродованих ґрунтів на території України свідчать дані, наведені в таблиці 8. 1.

Як видно з таблиці 8. 1, із 40, 1 млн. га сільськогосподарських угідь еродовано 10, 6 млн. га, у т. ч. із 32, 3 млн. га орних земель еродовано 8, 2 млн. га або 25, 5% загальної площі ріллі.

Серед сільськогосподарських угідь найбільше еродовані в Луганській (56, 0%), Одеській (46, 3%), Донецькій (44, 6%), Миколаївській (42, 0%) і Кіровоградській (41, 6%) областях, а серед орних земель – у Луганській (54, 7%), Одеській (44, 2%), Донецькій 39, 5%), Кіровоградській (38, 2%) і Дніпропетровській (35, 9%).

 

 

Шкода внаслідок ерозії ґрунтів надзвичайно велика й одночасно дуже різноманітна.

Доведено, що із змиванням кожного сантиметра гумусового горизонту потенційна урожайність зерна знижується на 0, 5 – 2, 0 ц/га, а з втратою 1т гумусу запаси корисної енергії у ґрунті зменшуються на 0, 9 – 1, 1 кДж/га.

За даними Інституту землеробства УААН у разі змиву 150 т/га ґрунту втрати поживних речовин внаслідок ерозії в Україні щорічно складуть: сульфату амонію – 629 тис. т, суперфосфату – 290 тис. т і калійної солі – 210 тис. т. Такої кількості поживних речовин достатньо для вирощування 875 тис. т зерна.

В еродованих ґрунтах істотно знижується не