Характеристика функцій об’єктивного юридичного права

Суб'єктивне право – це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

- залежить від волі суб'єкта;

- реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки.

Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються:

- спільними рисами;

- відмінностями;

- взаємодією.

Спільні риси:

1. Об'єктивне та суб'єктивне право мають юридичний характер.

2. Вони є засобами регулювання суспільних відносин.

3. Вони встановлюються державою.

4. Мають документальну форму закріплення.

5. Охороняються державою.

6. Мають визначений зміст та нормативний характер.

7. Мають юридичну силу, тобто породжують правові наслідки.

Однак, не зважаючи на наявність певних спільних ознак, категорії об'єктивного та суб'єктивного права мають самостійний характер. На це вказують їх своєрідні риси.

Об'єктивне правоСуб'єктивне право

Залежить від об'єктивних умов розвитку суспільства, що мають економічний, політичний чи соціальний характерЗалежить від суб'єктивних факторів, серед яких рівень підготовки депутатів, працівників правоохоронних і судових органів, громадян

Складають норми загального характеруСтосується певних суб'єктів

Поширюється на всі сфери суспільних відносинПоширюється на певну сферу відносин

Потребує конкретизації індивідуальними актамиЄ нормами прямої дії

Має форму нормативно-правового акта, звичаю, прецедента чи нормативного договору, що складають поняття джерела праваІснує у формі індивідуальних нормативних актів-рішень, постанов, вироків, указів тощо

Спрямоване на регулювання суспільних відносинСпрямоване на надання можливостей конкретним суб'єктам

Має загальнообов'язковий характер і поширюється на діяльність всіх суб'єктів праваМає індивідуальний характер і регулює поведінку конкретного суб'єкта

Встановлює способи, межі та методи правового регулюванняВстановлює особливі методи та способи поведінки суб'єкта щодо визначеного випадку

Залежить від потреб суспільстваЗалежить від настання юридичних фактів

Охороняється у загальному порядку державоюКонкретизує засоби впливу на окремих суб'єктів

Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями:

- об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам;

- суб'єктивне право – це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.

 

 

 

Цінності – це специфічні соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства зрозуміти соціальну цінність права – значить усвідомити, розкрити його позитивну роль для особистості і суспільства.

Соціальна цінність права, виражається в наступному:

По-перше, за допомогою права забезпечується загальний стійкий порядок в суспільних відносинах.

По-друге, завдяки праву досягається визначеність, точність у самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання здатне охопити соціально корисні форми правомірної поведінки, відокремити його від свавілля і несвободи.

По-третє, право забезпечує можливість нормальних активних дій людини, адже перешкоджає незаконним втручанням у сферу його правомірної діяльності за допомогою механізмів юридичної відповідальності та інших примусових заходів.

По-четверте, право в цивілізованому суспільстві забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості, коли, образно висловлюючись, і вовки ситі, і вівці цілі.

По-п'яте, на правовій основі формуються інститути громадянського суспільства: ринкова економіка, багатопартійна політична система, демократична виборча система, вільна «четверта влада» (засоби масової інформації) і правова держава. У Росії поки немає ні громадянського суспільства, ні правової держави, отже, і право багато в чому не може проявити свої ціннісні властивості.

Сутність і соціальне значення права виявляються в його функціях. Вони відображають основні напрями впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, дозволяють дати узагальнюючу характеристику «роботи» юридичних норм. Насамперед право впливає на різні сфери життя суспільства – економіку, політику, духовні відносини, а значить, виконує загальносоціальні функції – економічну, політичну і виховну. Тут воно діє разом з іншими соціальними інститутами, але своїми, специфічними засобами.

Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, на поведінку людей. [8, с. 156]

Поняття «функція права» має охоплювати одночасно як призначення права, так і витікаючі з цього призначення напрямок його впливу на суспільні відносини. Тому, розкриваючи зміст якої-небудь функції права, необхідно постійно мати на увазі зв'язок призначення права з напрямком його впливу і навпаки.

Розкриваючи поняття «функція права» слід також звернути увагу на такі поняття як «правовий вплив» і «правове регулювання».

Правове вплив – це взяте в єдності різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей.

Правове регулювання – це здатність держави за допомогою права і сукупності певних правових засобів, досягати впорядкованості суспільних відносин, їх охорона і розвиток. [14, c. 208]

У реальному житті функції права не існують ізольовано один від одного, вони тісно пов'язані між собою. Жодна з них не може бути вивчена досить глибоко без з'ясування її взаємодії з іншими функціями.

Ознаки функцій права:

1) виражають універсальні ознаки права, його соціальне призначення в різних сферах суспільного життя;

2) відображають напрями активного впливу права на суспільні відносини;

3) характеризуються безперервністю і тривалістю дії та водночас гнучкістю змісту відповідно до мінливості суспільних відносин;

4) мають на