Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
виконання завдань владні повноваження. Підзвітність може бути вбудована в організаційну структуру.
З теорією владних повноважень безпосередньо пов'язана концепція делегування. Делегування — це процес передачі менеджерами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії. Сьогодні деякі організації спонукають менеджерів делегувати частину прав на самі нижчі рівні владної піраміди, що дозволяє добитися максимального ступеня гнучкості при задоволенні потреб споживачів і адаптації до зовнішнього середовища.
Виділяють лінійні та допоміжні владні повноваження. В організаціях можна спостерігати суттєві відмінності міжлінійними та допоміжними владними повноваженнями, які визначаються місцем менеджера в організаційній структурі (лінійний чи допоміжний відділи). Лінійні відділи виконують завдання, які безпосередньо пов'язані з головною метою та місією організації. Наприклад, відділи по виробництву та реалізації товарів.
Допоміжні відділи враховують тих, хто забезпечує надання спеціалізованих послуг лінійним відділам компанії (відділ стратегічного планування, бухгалтерія, відділ трудових ресурсів).
Посадові права і обов'язки керівника знаходяться в тісній залежності від тих завдань, які йому належить вирішувати в процесі своєї роботи. Тому їх розгляд доцільно почати з аналізу найважливіших функцій керівника.
У процесі управління керівник здійснює ряд функцій, тобто обов'язкових видів діяльності (обов'язків), серед яких необхідно виділити наступні: адміністративна, стратегічна, експертно-консультативна, інноваційна, представницька, комунікаційна та соціальна. Розберемося у змісті названих вище функцій.
Адміністративна функція є однією з найбільш значущих в діяльності керівника. У перекладі з латинської «адміністратор» буквально означає «управитель», людина, яка виконує управлінську роботу.
Традиційно фахівці схильні поділяти управлінський процес на п'ять етапів: планування, організація, керівництво людьми, мотивація і контроль. Вважається, що саме через них проходить у своїй роботі кожен управлінець. Тому в адміністративну функцію входить п'ять підфункцій:
- планування, у процесі якого керівник визначає етапи виконання завдання, намічає, як досягти єдиних робочих цілей, передбачає можливі варіанти вирішення потенційних проблем;
- організаційна, пов'язана зі створенням необхідних умов діяльності, - розподіл серед виконавців повноважень, завдань, ресурсів, інструктування і ін;
- кадрова, яка полягає в організації підбору необхідних працівників, їх орієнтації, професійного навчання, забезпечення необхідним інструктажем і т.п.;
- стимулююча, передбачає дії, спрямовані на переконання і наснагу виконавців, їх заохочення за успішно виконану роботу, покарання за провини;
- контрольна, яка полягає в оцінці проміжних і кінцевих результатів діяльності організації, проведення її необхідної коригування.
В основі стратегічної функції лежать планування та прогноз можливих подій у сфері діяльності не тільки конкретного керівника, але і всієї організації в цілому в процесі розробки стратегії і складання планів.
Експертно-консультативна функція має як мінімум три основних напрямки розвитку діяльності керівника:
- у зв'язку з реалізацією ним професійної компетентності;
- у зв'язку з діями щодо оптимізації організаційного процесу, який виражається в передачі частини керівних повноважень підлеглим;
- у зв'язку з контролем роботи підлеглих, здійснюваним у формі консультування, проведення співбесіди, публічного повідомлення результатів та ін
У різних ситуаціях і на різних рівнях управління ті чи інші права та обов'язки керівника мають неоднакове значення. Так, в період створення або перебудови організації, перш за все, потрібні керівники-підприємці, які створюють концепцію розвитку, що приймають відповідальні рішення і сміливо беруть на себе ризик наслідків, і керівники-лідери, що захоплюють людей новими перспективами, що розкривають їх здатності і напрямні на рішення поставлених завдань.
У період стабільного розвитку на перше місце висуваються керівники-плановики, що створюють, виходячи з поточних реалій, плани і програми розвитку, а також керівники-адміністратори, які здійснюють відповідно до планових завдань організаторську координуючу, контролюючу діяльність за допомогою наказів, заохочень і покарань.
У роботі керівника багато привабливого. Вона надає широкі можливості для розвитку особистості, для прийняття самостійних рішень цікавих і складних проблем, а також престиж, приносить повагу оточуючих і сама по собі цікава. При цьому основні його завдання полягають не в тому, щоб робити ту чи іншу роботу самому, а щоб, вивчивши ситуацію і намітивши план дій, організувати її виконання силами підлеглих, проконтролювати й оцінити їх дії.
Залежно від рівня в управлінській ієрархії можна виділити три ланки керівництва: вища, середня і нижча.
На думку західних фахівців, крім офіційних обов'язків, закріплених у відповідних документах, керівники несуть по відношенню до своїх підлеглих обов'язки неофіційні. Вони полягають у справедливому і шанобливому ставленні до працівників, прояві інтересу до їх здоров'я, особистих проблем, успіхів, взаємин у колективі, наданні їм при необхідності всебічної допомоги.
Посадова інструкція не тільки дозволяє визначити обов'язки, права і відповідальність персоналу, але і оберігає його від виконання невластивих функцій, підкреслюючи систему взаємин між керівником і підлеглим йому працівником. Крім того керівництво впорядковує потоки інформації в організації, формує вимоги до посад та порядку оцінки працівників.
Однак інструкція не є незмінною - вона повинна і може удосконалюватися і коригуватися відповідно до мінливих умов діяльності.
Зазвичай делегуються такі види повноважень:
- рішення часткових, вузькоспеціальних проблем, в яких виконавці розбираються явно краще керівника і прекрасно це розуміють;
- здійснення підготовчої роботи (узагальнення матеріалу, формулювання первинних висновків, написання різних проектів), що носить в більшості випадків рутинний характер, але дає можливість продемонструвати свої здібності,
- присутність на різних заходах інформаційного характеру, виступ з повідомленнями,