Характеристика психології лідера в онтопсихології

Процес акомодації не є протилежно спрямованим ні до процесу асиміляції, ні до процесу дисиміляції. Без нього неможливе протікання двох інших, але при цьому акомодація може виступати і як незалежний, самостійний елемент когнітивного розвитку, забезпечуючи якісне поліпшення пристосувальних реакцій у стандартних ситуаціях у рамках заданої схеми. Її незалежне протікання однозначно визначається терміном «пристосування» який не є синонімом «адаптації» у силу того, що, адаптація забезпечується всіма трьома процесами.

 

 

Слово «лідер» – не найкраще визначення для позначення специфічної дії, яка виконується лідером у соціальному контексті, однак цей термін уже ввійшов у широкий міжнародний побут. Як правило, лідером вважають індивіда, який так чи інакше завоював популярність і визнаний головою певної групи людей. Крім того, лідером також називають людину, яку з тих чи інших мотивів вважають керівником або представником певної групи людей, окремого соціального контексту, руху в сфері економіки, політики, соціології, ідеології тощо. Якщо на початку XX століття поняття «лідер» відносилося до людини сильної, панівної, то сьогодні його значення більш розмите, хоча як і раніше має на увазі перевагу одного індивіда над іншими.

Питання про те, добрий лідер чи поганий визначається все вужче з позицій раціональності або стереотипів. Лідером може бути названа людина, яка володіє трьома основними якостями:

неординарним вродженим потенціалом, який проявляється як талант творця і координатора;

глибокими знаннями і професіоналізмом у галузях, які є найбільш затребуваними соціальною групою або суспільством у цілому;

незаперечною перевагою результатів, отриманих у певному виді діяльності.

Лідера створює здатність бути хазяїном, керівником, верховним правителем. У Бразилії використовується дієслово «leaderar», що позначає вміння панувати, контролювати, домінувати у відносинах з іншими. Лідер відрізняється блискучим умінням координувати діяльність колективу заради досягнення спільної мети.

Функціональність лідера визначається вмінням знаходити і координувати ті засоби для досягнення мети, сукупність яких здатна задовольнити інтереси найближчої соціальної групи.

Для розуміння онтопсихологічної концепції лідера необхідно мати на увазі наявність чіткої ієрархії усередині гештальту «лідер-середовище», «лідер-група», яка задає пріоритетність інтересів:

вивчення інтересів конкретної групи, соціального контексту або того, що поєднує декількох людей;

пропозиція способів задоволення існуючих інтересів, вирішення наявних у соціумі проблем;

підприємницьке вміння – економічного, біологічного, морального, інтелектуального характеру, – розв'язувати проблеми соціального контексту.

Саме цей третій аспект визначає і виправдує існування й позицію лідера. Застосування цієї нової концепції про лідерство широке й багатогранне. Дійсно, вона застосовна до будь-якої особистості, яка підтвердила власним життям свій статус успішного економічного, політичного або соціального діяча в мікро- або макросередовищі, а тому будь-який суб'єкт, розподіляючи і збільшуючи засоби та цінності «всередині» або «для» людського співтовариства, стає лідером – у тому чи іншому ступені.

Таким чином, лідери – це не тільки широко відомі особистості, які діють винятково в економічній і політичній сфері, але й підприємці малого та середнього бізнесу, будівельники, умільці-ремісники, торговельні агенти, високопрофесійні журналісти і художники, популярні співаки, стилісти, перукарі, кравці та кутюр’є, виробники вин, масла, фруктів, сиру і т. д.

Таких лідерів характеризують три аспекти:

вони створюють нові робочі місця;

вони приносять прибуток, гроші;

вони сприяють розвитку сфери послуг.

Суспільство повинне всіляко сприяти лідерам, відмовившись, принаймні, від завищення законодавчих вимог стосовно них, від загального їх урівнювання. Всі підприємці, незалежно від розмірів їх бізнесу, відчувають себе порушниками закону через власну перевагу.

Лідери, які збільшують і розвивають загальне добро, є свого роду природною протиотрутою, яка захищає колективний добробут. При будь-якій кризі досить дозволити їм вільно виявити розумну ініціативу, і все благополучно розв'яжеться.

Вище людське благоденство грунтується на внутрішньому задоволенні і духовних цінностях, які сприяють утвердженню в бутті власної ідентичності. Одержуючи можливість керуватися у своїх діях точними директивами своєї ідентичності і додаючи до цього всю силу волі, людина стає спільником у безпосередньому баченні подій, особисто пізнає і переживає вищі виміри буття аж до досягнення повного задоволення всіх сподівань, які раніше викликали тугу, страх і невпевненість у майбутньому.

Крім природного таланту лідер наділений етичною чутливістю. За своєю природою лідер прагне обдарувати навколишніх добротою і досягти більшого. Для нього є очевидним зв'язок між першістю й обов'язками, а права при цьому – лише наслідок. На відміну від ординарної людини, яка чіпляється за будь-яке відоме їй право, використовуючи його для знищення інших, незаслужено випинаючи при цьому самого себе, лідер добрий від природи завдяки тій логіці влади, якою вона його наділила. Влада не має історичної значимості, якщо вона не відкриває іншим можливість самореалізації.

Розвиваючи в лідерах почуття всеосяжної відповідальності, суспільство гарантує собі найкраще здоров'я, благополуччя, еволюцію, розвиток цивілізації і становлення справжньої демократії, необхідної тим, хто цього заслуговує і наділяє владою гідних. Необхідно завжди підтримувати відкриту можливість лояльної конкуренції між лідерами. Не потрібно створювати закони, які стримують тих, хто може робити більше,