Ідея народності виховання у творчій спадщині К. Д. Ушинського

Важливе місце у виховному процесі Ушинський надавав трудовому вихованню. Адже праця благородно впливає на природу людини, її мораль, створює умови для людського життя. «Матеріальні плоди праці, – писав він, – становлять людський здобуток; але тільки внутрішня, духовна, животворча сила праці є джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності, і щастя».

Праця, на думку К. Ушинського, повинна бути погоджена з християнською мораллю, праця може бути тільки тоді, коли людина сама береться за неї, коли сама хоче працювати і створювати матеріальні цінності. Без особистої праці людина не може йти вперед. Роздуми Ушинського про вільну працю, про виховання дітей за допомогою праці є дуже корисними для педагогів. Завдання полягає в тому, щоб відкрити вихованцеві можливості знайти собі корисну працю і виховати в ньому жадобу працювати.

Актуальними є сьогодні погляди К. Д. Ушинського на національне виховання. Адже після більшовицької русифікації українського народу національна самосвідомість є низькою. Так зване «інтернаціональне виховання», яке було піднесено на рівень державного, не залишало місця національному вихованню, вихованню національної свідомості, тим більше – патріотичних почуттів.

К. Д. Ушинський велику увагу приділяє вихованню дітей у сім’ї: «Суспільне виховання є для народу його сімейне виховання. Мати, батько, бабуся, дідусь завжди були для дитини головними вихователями». Ушинський відзначав талановитість цих вихователів. Адже сім’я із її сильними і слабими сторонами є витвір історії, якого не можна замінити ніякою штучною побудовою.

Великий педагог з шанобливістю ставився до народної педагогіки, вбачаючи в ній єдино плідне джерело оздоровлення науки про виховання і навчання молодих поколінь. Крім цього, він твердив, що у вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, бо виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер.

Насамкінець слід відзначити, що Ушинський визначив нові підходи до організації, змісту, форм і методів навчально-виховної роботи в тодішніх школах. Він був реформатором системи освіти, основоположником народної школи, народної педагогіки.

Теоретична спадщина К. Д. Ушинського, переосмислена сучасниками, дає можливість розвивати і упорядковувати нові педагогічні ідеї, підпорядковувати їх завданням української системи освіти, національному вихованню молоді.

 

 

Провідними засобами народної педагогіки, що сприяють формуванню світогляду дитини, на думку вченого, стали: рідна мова та культурно-історичні традиції. Завдяки ним і концентрується народна мудрість в образно-емоційних узагальненнях, забезпечуючи вплив на особистість дитини. Велике значення вчений приділяв вивченню історії народу, рідної мови, й особливо фольклору. Педагог писав: «З уст народу ллється чудова народна пісня, з якої черпають своє натхнення і поет, і художник, і музикант; чується влучне, глибоке слово, в яке, за допомогою науки і дуже розвиненої думки, вдумуються філолог і філософ та дивуються глибин і й істині цього слова».

К. Ушинський був не лише теоретиком народної педагогіки, а й окреслив коло практичного застосування основ своєї педагогічної концепції. Виходячи з народності, вчений розробив методику розвитку мовлення дітей дошкільного віку, ознайомивши їх з природою, організацією ігрової діяльності, художнього читання, також педагог написав безліч літературних творів для дітей. Це можна помітити у таких його творах як «Дитячий світ» та «Рідне слово». Перш за все, педагог був «активним збирачем» фолькльору: казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, загадок. За даними дослідників, у «Рідному слові» в першій його частині вміщено 75%, а у другій – 50% фольклорних творів. Він використав у «Рідному слові» 366 прислів’їв і приказок, 22 народні пісні, 7 скоромовок, казки «Ріпка», «Золоте яєчко», «Колобок», «Козенята і вовк», «Сивка-бурка».

Dчений чудово усвідомлював мету застосування усної народної творчості. К. Ушинський використовував фольклор для того, щоб збагатити мовлення дошкільників, підготувати їх до кращого сприймання художніх творів, розширити коло їхніх інтересів, залучити їх до витоків народних традицій, створювати умови для свідомого вибору життєвого шляху, збагатити духовний світ, сприяти підготовці до майбутнього навчання у школі. Власне, тому на думку педагога, виховання повинно носити національний характер.

Одним із провідних складових народного виховання вчений вважав казку. К. Ушинський висловлюючись про педагогічне значення казки стверджував, що вона є першою спробою народної педагогіки і ніхто не в змозі змагатись з педагогічним генієм народу у цьому випадку.

Педагог обґрунтовував чому дітям подобається казка. Вчений-педагог подав психологічне обґрунтування казки. На його погляд, це пояснюється особливостями дитячої уяви, надзвичайною вразливістю дитячого мозку. Класичний зразок фольклору – казка – стародавній жанр усної народної творчості.

У казці закладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зображенні казкового світу, в ідеалізації позитивних героїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію. Крім того, за його словами, обмежений досвід дитини вузьке коло знань спричиняють дитину вірити у незвичайне, сприймати казкових героїв як реальних діючих осіб, співчувати їм. Він усвідомлював морально-виховуючий потенціал казки для юного слухача