Ідея народності виховання у творчій спадщині К. Д. Ушинського

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

чи читача. Оскільки у казці, як правило, закладена певна моральна ідея – засудження зла, перемога добра, возвеличення праці, справедливості. У ній яскраво відображаються моральні норми і принципи, етичні та естетичні ідеали народу. Педагог назвав казки «першими блискучими спробами» народної педагогіки. К. Ушинський зазначив: «Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище всіх оповідань, написаних спеціально для дітей освіченою літературою… У народній казці велика, сповнена поезії, дитина-народ розповідає дітям про дитячі мрії і, принаймні наполовину, сама вірить у ці мрії». На його думку, слід одну й ту саму казку читати дитині декілька разів і знову до неї повертатися. А також самих дітей потрібно залучати до самостійного розповідання казок. За К. Ушинським, методика розповідання казки має бути такою. Починає розказувати казку дитина з добре розвиненим мовленням, діти слухають, помічають, що вона пропустила, чи розповіла не так, і виправляють.

Про прислів’я вчений висловлювався як про «животворні прояви» рідного слова, що «вилітають» із живого життєдайного глибокого джерела – вічно юної душі народу, котра вічно розвивається. У них, за словами педагога, відбито всі сторони народного життя. І вихователю слід підбирати доступні дітям дошкільного віку прислів’я і приказки. К. Ушинський говорив: «Можливо, нічим не можна так ввести дитину в розуміння народного життя, як пояснюючи їй значення народних прислів’їв. У них відбилися усі сторони життя народу, домашня, сімейна, польова, лісова, громадська; його потреби, звички, його погляди на природу, на людей, на значення всіх явищ життя». Прислів’я тим добре, що в ньому майже завжди є щось, що дитині потрібно зрозуміти, являє собою маленьку розумову задачу, яка цілком дитині під силу.

Педагог розглядав загадки як «картинний опис предмета», котрий розвиває розум, кмітливість, збагачує словниковий запас. На думку педагога, загадки – корисними розумовими вправами для дітей і потрібно пристосувати відгадку, сказану, можливо, вихователем, до загадки і дати привід до цікавої і корисної бесіди, яка закріплюється в розумінні дитини саме тому, що мальовнича і цікава для неї загадка заляже міцно в її пам’яті, приєднуючи до себе й усі пояснення, до неї прив’язані.

Скоромовки він рекомендував використовувати для вправляння у звуковимові, темпі мовлення а також для розваги дітей. Педагог пропонував таку методику їх використання: спочатку чітко вимовити важний звук, що домінує у скоромовці, потім чітко й правильно її промовити 2-3 рази, далі прискорювати темп до швидкого з елементами змагання. Дуже обережно слід ставитись до народної пісні, на думку педагога. Він вважав, що «якщо можна знайти в наших народних піснях що-небудь педагогічне, то доводиться брати уривок пісні або випускати, а й іноді заміняти слова». Також зазначимо, що педагог ставився схвально і до народних ігор. У «Звіті відрядженого для огляду закордонних жіночих навчальних закладів колезького радника К. Ушинського» він писав, що слід «звернути увагу на ці народні ігри, розробити це багате джерело, організувати їх і створити з них прекрасний і могутній виховний засіб».

К. Ушинський розглядав фольклор як «вікно», через яке можна показати дітям той чи інший бік життя народу. Він чудово усвідомлював, його виховуючи силу. Адже, з покоління в покоління завдяки народній творчості передавались морально-етичні норми поведінки. Педагог пропонував використання скарбів народної творчості для навчання дітей. Оскільки він вважав, що навчання повинно бути виховуючим.

К. Ушинський застосовував етнопедагогічні засади до початкового навчання, так як на той час система дошкільних закладів була ще недостатньо розвинена. У Російській імперії до середини ХІХ століття дошкільне виховання розумілось, як виховання сімейне. Воно не входило у систему народної освіти. Значний інтерес до дошкільного виховання спостерігається з другої половини ХІХ століття.

Висновки

Застосування ідей инародної педагогіки, пропонованих К. Ушинським є доцільним і у сім’ї, і в у дошкільних закладах. Вміле звертання до етнопедагогіки у виховній роботі дає змогу забезпечити тісний контакт дошкільного закладу з сім’єю. Завдяки цьому життя в дитячому садку набирає звичного для дитини домашнього характеру, що допомагає реалізувати наступність і взаємозв’язок у вихованні дошкільниками батьками та педагогами. Адже, оптимальне формування особистості дитини можливе за умови міцних педагогічних позицій родинно-суспільного виховання. Тоді дошкільнята зростають, засвоївши духовні надбання народу продовжуючи національні традиції а також суспільно-побутову культуру. Народна творчість стане ефективним шляхом розвитку мовлення дошкільника, його інтелектуального виховання і загалом психічного розвитку дитини збагачення її емоційно-чуттєвого та когнітивного досвіду.

Завдання вихователя – зацікавити дітей загадками, казками, прислів’ями, вчити розуміти їх зміст, ввести в життя дітей забавлянки, колискові, вчити повторювати за дорослими тексти народних рухливих ігор. Він має дбати, щоб дитина дедалі більше вступала в духовне володіння тими скарбами рідного слова, котрі вона засвоїла лише наслідуванням, напівсвідомо, механічно, через що і вживає їх часто не знаючи справжнього, точного значення вживаних нею слів і зворотів. Для занять потрібно добирати описові загадки, прості за змістом і формою, невеликі колискові, пісеньки, з численними повторами, емоційно-образною лексикою.

Варто використовувати етнопедагогічні погляди К. Ушинського у створені етнопедагогічних програм стосовно виховання дошкільника, а також у практиці дошкільних закладів. Оскільки в педагогічній спадщині К. Ушинського міститься ціла низка цінних методичних вказівок стосовно застосування фольклору для роботи з дітьми, насамперед, у працях «Рідне слово» та «Дитячий світ».

Список використаних джерел

Бабій І. Моральне виховання дошкільника засобами народної педагогіки / Збірник наукових праць. Частина 2. – Умань, 2009. – С. 8-15.

Лисенко Н. Педагогіка українського дошкілля // Лисенко Н., Кирата Н. Педагогіка українського дошкілля. – К., 2006. – 302 с.

Пікінер В. Використання ідей К. Д. Ушинського та художніх текстів у роботі з дітьми / Гуманізація навчально-виховного процесу. – Слов’янськ, 2006. – С. 103-106.

Ушинський К. Вибрані педагогічні твори у 2-х томах: т. 1. / Ушинський К. – К., 1983. – 488 с.

Харченко В. Проблема дошкільного виховання в творчій спадщині К. Д. Ушинського // Вісник Чернігівського державного педагогічного універси-тету імені. Т. Г. Шевченка. Випуск 56. Серія: педагогічні науки: Збірник. – Чернігів: ЧДПУ, 2008. – С. 58-64.