Ідеї підготовки вчителя у творчій спадщині г. В. Істоміна (1841-1886)

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми Проведений аналіз матеріалів показав, що на сьогодні відсутнє цілісне історико- педагогічне дослідження, предметом якого була б проблема висвітлення ідей підготовки вчителя у спадщині педагога Полтавщини Г. В. Істоміна.

Отже, об’єктивна потреба сучасної національної школи в удосконаленні професійної підготов¬ки вчителя, а також необхідність відродження і втілення в практику кращих педагогічних ідей та здобутків, з одного боку, і відсутність дослі-дження, де б цілісно розглядалась ця проблема, з другого, зумовили вибір теми «Ідеї професійної підготовки вчителя у спадщині Г. В. Істоміна (1841-1886).

Формулювання цілей статті визначення вимог до вчителя, сутності, виділення складників професійної підготовки вчителя у творчій спадщині Г. В. Істоміна.

Виклад основного матеріалу дослідження У центрі громадської просвітницької роботи Полтавщини пореформеної доби перебував Г. В. Істомін.

Григорій Васильйович Істомін народився в сім'ї священика в селі Сергіївське Фатежського повіту Курської губернії. Після успішного закінчення Курського духовного училища, потім Курскої семінарії, випускник вирішив продовжити навчання у Київській духовній академії, яку завершив у 1867 році зі ступенем магістра богослов'я. З 1867 року Г. В. Істомін працював викладачем педагогіки в Полтавській духовній семінарії, пізніше викладав там курс психології та «Філософські системи». Сучасники так згадували про нього в цей період життя: «Істомін, який викладав в семінарії педагогіку, науку в той час ще молоду, віддавався з усією енергією молодості своїй справі» [3, с. 786].

Вивчення архівних матеріалів дозволило зробити висновок про змістовність, інформаційну насиченість, інтегративний характер авторської програми курсу «Педагогіка» викладача Полтавської духовної семінарії Г. В. Істоміна, яка враховувала досягнення тогочасної педагогіки, спецметодик. Попри те, що програма була недостатньо проблемного змісту, все ж мала чітку структуру, логіку побудови, цілісність, оскільки спрямовувала кандидатів на посади вчителів на розуміння ролі й місця педагога в суспільстві, вимог до його професійної компетентності, окреслювала шляхи самовиховання та самоосвіти [2, арк. 210-210 зв. ].

Мислитель присвятив багато років життя педагогічній діяльності та реформуванню Полтавської Маріїнській жіночій гімназії, де викладав історію та педагогіку. Завдяки його ініціативі в закладі було відкрито 8-й педагогічний клас. Викладач активно керував педагогічною практикою вихованок гімназії. У цей період вчений також викладав педагогіку в Полтавському жіночому єпархіальному училищі, словесність в Полтавському кадетському корпусі, латинську мову в чоловічій гімназії. За спогадами його колег, велику увагу викладач на практичних заняттях та під час педагогічної практики звертав на розвиток мовленнєвих вмінь майбутніх вчительок – вихованок жіночого єпархіального училища. «... Ста¬раючись розвивати самостійність в своїх учнях» [3, с. 787], педагог неодноразово ставив питання на педагогічній раді про вдосконалення системи індивідуальної та самостійної роботи викладачів зі студентами, збільшення кількості письмових видів робіт зі словесності у вихованок жіночого єпархіального училища та в учнів кадетського корпусу.

Прожив Г. В. Істомін недовге життя, проте залишив про себе пам'ять як про здібного, щирого та ерудованого педагога, який віддано служив своєму покликанню, віддавав своє серце та сили вихованню підростаючого покоління. Педагог користувався великим авторитетом серед колег та своїх учнів. Зокрема, сучасники згадували: «У тосунках з учнями Істомін не дозволяв собі ні фамільярності, ні різкості, а у випадку частих звертань до нього з якихось питань, нікому не відмовляв. Г. В. не любив фальші, тому досить часто висловлювався різко, прямолінійно. Колеги відгукувалися про нього як про чесну, працьовиту та хорошу людину» [там само, с. 787].

Переконливо засвідчило професійну компетентність та високу вимогливість до себе та інших Г. В. Істоміна той факт, що один з його учнів В. Добриловський, який працював після закінчення семінарії сільським учителем, створив посібник з методики навчання читання та письма, звернувся за рецензією до свого учителя, проте переглянувши рукопис, Г. В. Істомін, знайшов у ньому багато недоліків [там само, с. 786].

Від підготовки педагогічних працівників залежить їхній професіоналізм і якість професійної діяльності, а це не що інше як кінцевий результат формування і розвитку особистості молодого покоління, тому науковець висував багато вимог до підготовки педагогів. Аналіз наукового доробку Г. В. Істоміна, архівних матеріалів дозволив нам дійти висновку про те, що мислитель умовно поділив процес підготовки майбутнього вчителя на такі основні компоненти: загальна підготовка; спеціально-професійна (психолого-педагогічна, методична) ; особистісна підготовка (самовиховання особистості майбутнього педагога, його самовизначення). Істомін Григорій Васильович передбачав, що важливе місце в системі професійної підготовки кандидатів на учительські посади повинно належати дисциплінам педагогічного циклу та особливо фаховим методикам.

Важливого значення у особистісному становленні майбутнього педагога, на думку, Г. В. Істоміна, набуває власне загальнопедагогічна підготовка як складова усієї системи професійної підготовки. Основними напрямами підготовки майбутнього вчителя вчений вважав комплекс педагогічних, методичних проблем, які ставляться і розв’язуються через залучення вихованців до практичної педагогічної діяльності, спрямованої на підвищення рівня їхнього професіоналізму. Але найбільшу увагу Г. В. Істомін приділяв підвищенню рівня компетентності вчителя у практичній діяльності початкової школи. Оскільки впродовж 6 років Г. В. Істомін керував педагогічними курсами вчителів народних шкіл Полтавської губернії, викладаючи педагогіку, здійснював керівництво практичними заняттями курсистів у зразковій школі, працював у різних закладах Полтави, то свої ідеї він втілював у практичній діяльності.

Науковець розглядав фахову готовність до педагогічної діяльності