Індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалась методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, їх послідовною реалізацією в розв’язанні задач емпіричного дослідження; відповідністю використаних методів і методик предмету, цілі і завданням дослідження, а також критеріям надійності та валідності; репрезентативністю вибірки; ідентичністю процедури дослідження для всіх членів вибірки; поєднанням методів кількісного та якісного аналізів; використанням для обробки емпіричних даних методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені та обговорені на IV Міжнародних психологічних читаннях Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (Харків, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Феноменологія щирості. До 100–річчя від дня народження К.Роджерса” (Вінниця, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (Одеса, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика” (Одеса, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002), на VІ Костюківських читаннях “Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції “Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє” (Одеса, 2004), на засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (1999 – 2004 рр.).

Публікації. Зміст та результати роботи викладено в 9 публікаціях, з них 4 – у фахових наукових виданнях та 1 свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг тексту складає 233 сторінки, основний текст викладено на 175 сторінках. Робота містить 26 таблиць та 8 малюнків. У списку використаної літератури 266 джерел. Обсяг додатків складає 26 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічний аналіз проблеми адаптивності особистості та її індивідуально-типологічних чинників” в результаті узагальнення даних теоретико-емпіричних досліджень уточнено поняття “адаптивність особистості”; систематизовані підходи до вивчення структури адаптивності особистості, проаналізовані уявлення про її компонентний склад; розглянуто місце адаптивності в системі психічних адаптаційних характеристик та в системі властивостей особистості; визначені особистісні та індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості; обґрунтовано вибір якісних особливостей емоційності як індивідуально-типологічних чинників адаптивності особистості.

У просторі наукових уявлень про адаптивність предметом психології є адаптивність особистості. Аналіз літератури виявив, що це поняття розглядають у кількох аспектах. Один з напрямків у дослідженні цього феномену пов’язаний з вивченням його динамічної сутності, а саме структури і динаміки адаптивної активності особистості, перебігу адаптивних процесів (В.К. Каліненко, Г.П. Левківська, А.В. Петровський, І.О. Сабанадзе, В.Є. Сорочинська, А.В. Фурман, В.С. Штифурак, В.М. Ямницький та ін.). У межах другого напрямку в дослідженні адаптивності особистості її розглядають як особливу властивість, що полягає у здатності особистості адаптуватися до умов соціального середовища (О.Г. Маклаков, А.А. Налчаджян, В.В. Очеретяний, В.І. Розов, І.В. Соловйов, Л.В. Скрипко; Л. Філіпс). Аналіз стану розробки проблеми адаптивності особистості показав, що саме останній аспект є найменш дослідженим.

Аналіз теоретико-методологічних робіт, в яких розглядається проблема адаптивності як загальної властивості живих систем, що саморегулюються (П.К. Анохін, О.Б. Георгієвський, І.П. Павлов, І.Р. Пригожин, О.Н. Сєвєрцев, І.М. Сєчєнов; Р. Акофф, К. Бернар, Ч.Р. Дарвін, Ф. Емері, У. Кеннон, Г. Сельє та ін.), дозволив виділити суттєві ознаки цього феномену та на цій основі уточнити поняття “адаптивність особистості”. Визначено, що адаптивність може розглядатися як властивість особистості, яка характеризує її здатність до внутрішніх (психологічних) та зовнішніх (поведінкових) перетворень, модифікацій, що спрямовані на збереження або відновлення врівноважених взаємостосунків особистості з соціальним середовищем за умов його постійних змін.

Розглядаючи адаптивність як складну інтегральну властивість особистості, ми представили її як багаторівневе, але водночас цілісне утворення, що включає рівні, відповідні контінуально-ієрархічній структурі властивостей особистості (О.П. Саннікова): 1) формально-динамічний, що характеризує динамічні властивості адаптивності (особливості виникнення виявів адаптивності та форма їх відбиття в адаптаційній ситуації) та якісні, які відображають сутність адаптивності як психологічного феномену; 2) змістовно-особистісний, що містить ті аспекти адаптивності, які пов’язані зі спрямованістю адаптивних перебудов, тобто вибором середовища, до якого пристосовується особистість, та ті аспекти, що відносяться до самооцінки особистістю власної адаптивності, відношення до себе як суб’єкта адаптації (рівень індивідуального досвіду); 3) найвищий, соціально-імперативний, що представляє систему знань та уявлень особистості про “норми” виявів адаптивності, поведінки в адаптаційних ситуаціях.

Кожен з виділених у структурі адаптивності рівнів можна представити низкою репрезентативних ознак. Серед них основними, базісними є показники формально-динамічного та якісного рівнів як такі, що, по-перше, належать до характеристик індивідуальності, темпераменту, тобто саме на їх засаді формуються змістовні характеристики адаптивності, такі, як здатність до свідомої регуляції адаптивних процесів, вольової регуляції поведінки та діяльності особистості, схильність до вибору певного соціального середовища, до якого адаптується особистість, вибору певних стратегій адаптації в типових соціальних ситуаціях