Індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості

Теоретичний аналіз адаптивності як об’єкта, що є включеним у систему психічних адаптаційних явищ, показав наявність зв’язку адаптивності особистості зі всіма характеристиками соціально-психологічної адаптації, зокрема з адаптивними механізмами, в тому числі і захисними, адаптаційними реакціями, а також з адаптованістю, насамперед з її внутрішними ознаками (М.І. Дьяченко, Г.М. Жмиріков, Т.В. Землякова, В.Г. Зубченко, Н.Ф. Каліна, Л.О. Кандибович, П.С. Кузнецов, М.І. Медведєв, А.А. Налчаджян, В.М. Ямницький; А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерс, А. Фрейд та ін.). 

Аналіз теоретико-емпіричних досліджень адаптивності в системі властивостей особистості дозволив встановити наявність стійких надситуативних зв’язків адаптивності з різнорівневими рисами особистості, які можна розглядати як внутрішні особистісні та індивідуально-типологічні чинники адаптивності. До останніх належать характеристики особистості, що відносяться до її темпераментального рівня, тобто рівня індивідуальності. Теоретично обґрунтовано вибір якісних особливостей емоційності як однієї з психологічних складових темпераменту, як стійкої властивості індивідуальності, що характеризується адаптивною та селективною функцією, а також є системоутворюючим чинником по відношенню до структури особистості та окремих її властивостей (О.П. Саннікова) у якості індивідуально-типологічних чинників адаптивності особистості.

У другому розділі “Методичне забезпечення емпіричного дослідження адаптивності особистості в контексті широкого спектру психологічних характеристик” описано логіку емпіричного дослідження, шляхи його організації, обгрунтована вибірка та добір психодіагностичних методик, подається теоретичний конструкт оригінального тест-опитувальника адаптивності та проаналізовані результати його стандартизації.

Емпіричне дослідження проводилось у три етапи. На підготовчому етапі було визначено вибірку дослідження, до якої увійшли представники соціономічних професій, оскільки саме в цьому виді професійної діяльності безпосередньо та найбільш повно виявляються особливості адаптивності особистості. На цьому ж етапі був створений комплекс психодіагностичних методик, релевантних меті дослідження, до якого увійшли як традиційні надійні та валідні методики, так й оригінальний тест-опитувальник адаптивності, створений у співавторстві. На діагностичному етапі дослідження відбувалася беспосередня реалізація емпіричних процедур, які проводились у трьох напрямках: 1) діагностика формально-динамічних та якісних, а також різнорівневих показників адаптивності особистості; 2) діагностика емоційності; 3) діагностика широкого спектру рис особистості, гіпотетично пов’язаних з адаптивністю. Третій етап - аналітико-інтерпретаційний – був пов’язаний з процедурою обробки та аналізу отриманих даних, їх психологічною інтерпретацією та теоретичним обґрунтуванням. Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного, факторного) та якісного аналізів.

Теоретичний конструкт створеного тест-опитувальника адаптивності представлений комплексом формально-динамічних та якісних біполярних показників коґнітивного, емоційно-мотиваційного та поведінкового компонентів адаптивності, які експліковані та описані на основі узагальнення теоретичного матеріалу та результатів попередніх власних емпіричних досліджень (бесід з психологами – професіоналами, з досліджуваними; кліничних спостережень за людьми, які виявляли якості адаптивності; контент-аналізу творів на пропоновану тему; словесних звітів та ін.). Коґнітивний компонент адаптивності представлений такими параметрами: широта - вузкість охоплення сигналів соціуму в актуальній адаптаційній ситуації, що відображає ступінь широти поля сприйняття, охоплення сигналів, що впливають на людину в новій або неочікуваній соціальній ситуації; легкість - утрудненість їх розпізнавання та ієрархізації, що відображає ступінь вираженості здатності особистості розрізняти та виокремлювати серед різноманітних стимулів, що на неї впливають у конкретній адаптаційній ситуації, головні, смислоутворюючі, найбільш об’єктивно значущі, що призводить до адекватної оцінки ситуації, її розуміння; точність - неточність орієнтації в соціальних очікуваннях, що відображає ступінь вираженості здатності особистості до розуміння та правильної оцінки вимог та очікувань соціального оточення з приводу співвзаємодії, здатності прогнозувати зміни у станах та поведінці оточуючих, передбачати результат взаємодії з ними. Емоційно-мотиваційний компонент включає параметри: стійкість - нестійкість емоційного переживання, що характеризує схильність особистості тривало утримувати емоційне переживання, що виникає як реакція на нову або неочікувану ситуацію, без суттєвих змін в характеристиках домінуючих емоцій: їхнього знака та модальності, сили, інтенсивності, глибини та широти переживання; або схильність особистості змінювати емоційне відношення до виникаючої новини в умовах адаптаційної ситуації, що супроводжується частою зміною емоцій, різних за знаком та модальністю, легкістю їхнього виникнення та короткочасністю перебігу, флуктуаціями в інтенсивності, силі емоційного переживання; готовність - відсутність готовності змінюватися, що відображає ступінь відкритості особистості до нового досвіду, схильності до його прийняття, здатності перетворюватися у відповідності зі змістом цього досвіду, а також рівень актуалізації потреби особистості у змінах та адаптації. Поведінковий компонент включає характеристики, що пов’язані насамперед з якостями вольової сфери особистості, які представлені в наступних параметрах: готовність – відсутність готовності до здійснення конструктивних дій, які спрямовані на переборювання невдач, що відображає ступінь схильності особистості активно впливати на розвиток подій у новій або змінюючійся ситуації з метою досягнення успіху, здатності переборювати труднощі та перепони, що виникають в адаптаційній ситуації в напрямку гармонізації взаємостосунків з середовищем; готовність - відсутність готовності до здійснення дій, які спрямовані на досягнення мети, що відображає ступінь схильності особистості активно реалізовувати власні наміри, значущі цілі з урахуванням змін, що відбуваються в середовищі, а також в умовах невизначеності розвитку подій, рівень здатності до ефективної, продуктивної поведінки в адаптаційній ситуації. 

У відповідності до сформульованих теоретичних уявлень про мікроструктуру адаптивності особистості та про зміст її показників були розроблені шкали оригінального тест-опитувальника адаптивности. Індивідуальні значення досліджуваного за кожним з параметрів відображають специфіку адаптивності особистості, її якісну індивідуальну своєрідність. Середнє арифметичне оцінок досліджуваних за цими шкалами складає загальний показник адаптивності. До опитуальника також увійшла додаткова шкала, що діагностує стан