+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
25
Мова:
Українська
потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи іншого виду засобів праці.
На вітчизняних підприємствах найбільш поширеною є система ПЗР тому, що вона забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, проведення технічного (міжремонтного) обслуговування засобів праці, їх періодичного планового ремонту і модернізації, натомість друга система є більш дешевою.
Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на:
поточні - ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці (заміна або відновлення окремих деталей (вузлів) засобів праці, регулювання роботи деталей (вузлів) засобів праці тощо);
капітальні - здійснюється повне розбирання, ремонт спрацьованих вузлів та деталей (в тому числі базових), заміна тих, що не підлягає ремонту; регулювання й випробування під навантаженням.
З метою підвищення технічного рівня засобів праці також на підприємствах проводиться їх модернізація, тобто розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності способом часткових змін конструкції.
У системі ПЗР регламентація ремонтних робіт здійснюється за допомогою кількох нормативів:
-ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;
-міжремонтний період — проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;
-структура ремонтного циклу - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;
-категорія складності ремонту - показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи іншого виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.
Інструментальне господарство - внутрішньовиробничі підрозділи підприємства, які створюються з метою придбання, проектування, виготовлення, відновлення і ремонту технологічної оснастки, її обліку, зберігання і видачі на робочі місця.
Технічна оснастка (інструмент) - всі види різального, вимірювального та складального інструменту, а також всі штампи, пресформи та інші пристрої.
Інструментальне господарство є одним з найважливіших елементів системи технічного обслуговування виробництва. Витрати на інструмент у масовому виробництві досягають 25-30%, у серійному - 10-15%, а в дрібносерійному - близько 5% вартості устаткування.
До складу інструментального господарства входять такі підрозділи:
1.Інструментальний відділ, який займається постачанням інструментів та пристроїв, проектуванням технологічної оснастки для власних потреб.
2.Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки (інструменту) загального користування.
3.Центральний інструментальний склад (ЦІС), до якого надходять всі придбані, відремонтовані і виготовлені інструменти. Його основні функції: приймання, облік, зберігання та видача цехам -споживачам необхідного інструменту.
4.Цехові інструментально-роздавальні комори (ІРК), які виконують безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою. Вони одержують від центрального інструментального складу технологічну оснастку, зберігають її оборотний фонд, збирають і передають до центрального складу зношений інструмент.
Керівництво інструментальним господарством здійснює головний технолог підприємства, якому підпорядковано інструментальний відділ (бюро), інструментальний цех і центральний інструментальний склад. Цехові інструментально-роздавальні комори підпорядковано начальнику відповідного цеху.
Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють, виходячи із запланованих обсягів виробництва продукції, номенклатури потрібної для цього оснастки і норм витрат інструменту. Норму витрат інструменту встановлюють залежно від типу виробництва. У масовому виробництві її розраховують на операцію, деталь або виріб:
Нр = N * Nр/Nq, (1.1)
де N -кількість оброблюваних деталей, на яку визначають норму витрат, шт.;
Nр - кількість різальних інструментів на дану програму, шт.;
Nq - кількість деталей, яку одночасно обробляє даний інструмент, шт. В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрати інструменту встановлюється в узагальненому вигляді:
Нр = 1000 * Км * Кі * п/Тзн *(і-Квв), (1.2)
де Км - коефіцієнт, що враховує частку машинного часу роботи інструмента у загальному часі;
Кі - коефіцієнт, що враховує частку роботи інструмента в машинному часі;
Тзн - час роботи інструмента до повного зношення, год.; Квв - коефіцієнт випадкових втрат інструменту (дорівнює 0,05- 0,1).
Транспортне господарство - це комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщеням вантажів.
До складу транспортного господарства входять транспортні цехи, автогаражі, ремонтні підрозділи; його розмір залежить від характеру випуску продукції, типу і масштабу виробництва, виробничої структури підприємства.
Основними завданнями транспортної служби на підприємстві є:
1. забезпечення своєчасного перевезення вантажів;
2. вибір необхідних транспортних засобів з урахуванням певних факторів виробництва;
3. удосконалення організації перевезень і застосування прогресивних видів транспорту;
4.вибір системи маршрутів перевезень вантажів;
5.встановлення порядку роботи транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних робіт.
Транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно- технологічного відділу, до складу якого входять технічне бюро, бюро організацій перевезень, диспетчерська служба, бюро тари.
Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємозв'язаних видів транспорту:
1.Зовнішній транспорт, який забезпечує зв'язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними станціями, водними магістралями та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів.
2.Міжцеховий транспорт, який використовується для перевезення вантажів на території підприємства (між цехами, службами, складами). Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом покладається на начальника транспортного відділу чи начальника транспортного цеху.
3.Внутрішньоцеховий транспорт, який виконує транспортні операції в межах окремого цеху. Він поділяється на загальноцеховий (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, технологічними лініями) і міжопераційний (зв'язок між окремими