Інфраструктура підприємства і напрямки її удосконалення ТОВ «Українська зернова компанія» філія «Андріївське хлібоприймальне підприємство»

У процесі управління транспортним господарством визначаються потоки вантажів та обсяги перевезень вантажів, здійснюється вибір і встановлюється необхідна кількість транспортних засобів, складаються плани перевезень вантажів, виконується оперативне регулювання транспортного обслуговування виробництва.

Планування роботи транспортного господарства полягає в розробці річних (квартальних) і календарних (місячних, добових) планів, а також у оперативному регулюванні перевезень, в яких розраховуються обсяги перевезень вантажів, кількість транспортних засобів і механизмів, обсяги вантажно-розвантажувальних робіт та інші показники.

Вибір видів транспортних засобів залежить від обсягів перевезень, габаритів і фізико-хімічних властивостей вантажів, відстані та напрямків його переміщення. Розрахунки необхідної кількості транспортних засобів кожного виду здійснюється з урахуванням добового обсягу перевезень вантажів, вантажопідйомності транспортних засобів і кількості рейсів за добу.

Енергетичне господарство - це комплекс станцій, агрегатів, функцією яких є забезпечення безперебійного енергопостачання виробництва. До складу енергетичного господарства входять такі його види:

-електросилове - знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

-теплосилове - котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

-газове - газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

-пічне - нагрівальні й термічні печі;

-слабкострумове - власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного);

-енергоремонтне - технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання.

Керівництво енергетичним господарством за значних обсягів споживання енергії здійснює головний енергетик підприємства. 

Основними завданнями енергетичного господарства є:

-забезпечення безперебійного постачання підприємства всіма видами енергії;

-ефективне використання і економне витрачання в процесі виробництва палива та енергії;

-вибір ефективних видів енергоносіїв;

-контроль за експлуатацією установок і ремонтом енергетичного обладнання.

Перш за все необхідно визначити потреби підприємства в енергоресурсах, для чого визначають норму витрат. Нарма витрат - це максимальна допустима кількість енергоресурсів конкретного виду на одиницю продукції або робіт.

Усі норми витрат можна класифікувати за певними ознаками: за видами енергії (норми витрат енергії, пари, гарячої води, стиснутого повітря, палива);

за характером об'єкта, на який встановлено норму (норми витрат на операцію, деталь, вибір, технологічний процес, одиницю часу роботи енергоспоживача, 1000 грн. продукції);

за різновидом виробничих процесів (норми витрат на технологічні потреби, на допоміжні роботи (освітлення, опалення, вентиляцію));

за підрозділами, в яких використовують норми (загальноцехові, загальновиробничі).

Норми витрат електроенергії визначають залежно від виду і напрямку її використання. Наприклад, норма витрат електроенергії на одну деталь розраховується за формулою:

 

Нд = Пд*Пм/Квт, (1.3)

 

де Пд — потужність обладнання, на якому виготовляють деталь,кВт; 

tм - машинний час виготовлення однієї деталі, год/шт, 

Квт - коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії в мережі. Норма витрат електроенергії на здійснення одного технологічного процесу знаходиться за формулою

 

Нт = Пе*tт/Квт, (1.4)

 

де Пе - потужність електроустановки, кВт;

tг - тривалість одного технологічного процесу, год/процес, 

Квт - коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії в мережі. Після визначення потреби в енергоресурсах складають звітні баланси енергоресурсів, які порівнюють з плановими і на цій основі визначають економію або перевитрати ресурсів.

Енергетичні баланси виступають основною формою планування виробництва та споживання енергоресурсів і складаються з двох частин:

джерела надходження ресурсів (на власних установках, надходження зі сторони, використання вторинних енергоресурсів); напрямки їх використання (на технологічні цілі, на освітлення, опалення, вентиляцію).

Складське господарство - це комплекс організаційних структур , які забезпечують безперервний перебіг виробничого процесу на підприємстві шляхом створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, а також міжцехових і внутрішньоцехових запасів напівфабрикатів власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на складах підприємства, сукупність яких утворює складське господарство.

Структура складського господарства формується під впливом кількох факторів, головними з яких є номенклатура матеріалів, що споживаються, тип, рівень спеціалізації та обсяги виробництва.

Виділяють різні види складів підприємства, які можна поділити за такими ознаками:

1. За характером ресурсу, який зберігається:

- матеріальні (підпорядкованих відділу матеріально-технічного постачання), які використовують для зберігання запасів матеріалів, сировини, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;

- виробничі, які використовують для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення; до них відносяться також центральний інструментальний склад, інструментально-роздавальні комори у цехах, склади запасних частин та устаткування;

- збутові, які виконують функцію зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації; вони підпорядковані відділу збуту підприємства.

2. За місцем розташування і функціональним призначенням:

- цехові;

-прицехові;

-заводські.

3.За номенклатурою матеріальних ресурсів, що зберігаються:

-універсальні;

-спеціальні.

4.За конструкційними особливостями:

-закриті;

-відкриті;

-напіввідкриті (навіси).

5.За рівнем механізації й автоматизації виконуваних робіт:

-автоматизовані;

-механізовані;

-з переважанням ручних процесів.

Кількість складів залежить від масштабів виробництва та його спеціалізації. Розміри складів залежать від обсягу сировини і матеріалів, що споживаються, кількості виготовленої продукції і характеру матеріальних ресурсів.

При плануванні роботи складського господарства визначають розмір складу і загальну та корисну площу.

Корисну площу складу визначають з урахуванням коефіцієнта використання загальної площі, тобто

 

Sкор = Sзаг * Квп(1.5)