Інфраструктура речень публіцистичного стилю

Авторизуюча конструкція може не включати суб'єкт, коли автор і суб'єкт – одна й та сама особа. Автор ніби наближає й залучає адресата до ходу своїх думок, наприклад: Перефразуючи цю думку, скажемо: «Народ, який має найкращих митців, – це великий народ!» (Дніпро. -1996. -№1-2. -С. 117).

Уводячи прислів'я та відомі біблійні вислови в публіцистичні твори, автор використовує їх відповідно до своїх творчих задумів як авторитетні, незаперечні тексти, які покликані підсилити виразність викладу, привернути увагу до публікації. В авторизуючій конструкції при цих виразах автор тексту, як правило, обмежується лише вказівкою на джерело вислову, наприклад: Існує прислів'я: «Ніколи не гани своїх попередників, подумай про те, що скажуть про тебе твої наступники» (Вітчизна. -1995. -№5-6. -С. 121). В Біблії сказано: «Хай правосуддя хлине, як вода, а правда – як невичерпний бурхливий потік» (Голос України. -14. 03. 1998).

Ще одним засобом авторизації висловлень є вставні одиниці. Як показує аналізований матеріал, їх можна розділити на такі групи:

1) одиниці, які використовуються в тих випадках, коли автор і суб'єкт авторизуючої (інфраструктурної) частини – одна і та ж особа, наприклад: Хоч, як на мене, думати – теж не останнє заняття для парламентарія (Дніпро. -1993. -№7-9. -С. 49) ;

2) одиниці, що вживаються тоді, коли автор і суб'єкт авторизуючої частини – різні особи, наприклад: Але й є інше переконання, мовляв, політика – це не наука, а мистецтво (Голос України. -28. 02. 1998) ;

3) вставні елементи, де автор прямо називає суб'єкт авторизуючої частини, якому належить висловлення, наприклад: Маємо знати творців української історії, бо, за висловом Ральфа Емерсона, власне історії не існує – існують лише біографії (Літературна Україна. -13. 06. 1996).

До засобів вираження авторизації мовлення належать також вставлені одиниці, які безпосередньо називають автора висловлення. Вони, як правило, оформлені дужками і подаються в кінці речення, наприклад: «Горе нам, горе нашій нації, коли велика доба застане нас малими і неприготованими!» (Франко) (Дніпро. -1996. -№1-2. -С. 98).

Функція розширення інформації. За допомогою одиниць інфраструктури речення, зокрема вставлених конструкцій, здійснюється розширення інформаційного простору речення. Це може бути пояснення, уточнення, доповнення, ілюстрація до змісту базового речення. Завдяки своїй смисловій місткості, саме вставлені одиниці є найбільш зручним, бо не вимагають від автора окремих синтаксичних побудов для вираження думки, і економним способом уведення нової інформації.

У роботі виділено сім напрямів, за якими, як показали спостереження, здійснюється розширення інформації:

1. ВК може містити інформацію, яка конкретизує певні параметри в базовому реченні (часові, просторові, суб'єктні і т. ін.), наприклад: Західні дослідники та розвідка пізніше дізналися про розробки урану в Середній Азії та на Криворіжжі (з середини 1950-х), де було зведено «уранове містечко» Жовті Води (Вітчизна. -1995. -№7-8. -С. 94).

2. ВК може містити приклади, які деталізують і пояснюють сказане в базовій частині речення, наприклад: А що головним замовником наукової роботи у нас є держава, то пріоритетну роль тут треба надавати тим дослідженням, які забезпечують економічну незалежність України, її становлення як цивілізованої держави (це паливно-енергетичний комплекс, наукоємні технології, виготовлення ефективних діагностичних та лікувальних препаратів тощо)  (Голос України. -31. 08. 1995).

3. ВК служать поясненням, уточненням до змісту окремих частин чи всього базового речення, наприклад. : Треба віддати належне Б. Тарасюку (а саме на нього ліг основний тягар у підготовці тристоронньої заяви) : він виконав свою роботу добре (Вітчизна. -1994. -№11-12. -С. 129).

4. ВК містять додаткову інформацію допустового характеру, наприклад: Є домовленість з обласною держадміністрацією (хоч глава її вже й помінявся днями)  (Літературна Україна. -13. 06. 96).

5. ВК містять пояснення причинно-наслідкового характеру щодо змісту базової частини речення, виступаючи своєрідним коментарем-обґрунтуванням, наприклад: В селах залишилися в основному пенсіонери, народжуваність дійшла до критичної межі, почали закриватися (як економічно «невигідні») дитсадки і школи (Що залишимо у спадок? – К., -1990. -С. 42).

6. ВК можуть містити пояснювально-означальний коментар до членів базового речення, наприклад: Бо слово Шевченка актуальне й сьогодні, його боялися й бояться і можновладці (й оті, котрим дошкуляло Тарасове перо, й сучасні), i нові «круті», що нині на горі народному щосили квапляться впровадити, я сказав би, «бандитський» капіталізм (Літературна Україна. -13. 06. 96).

7. ВК можуть містити пояснення до окремих слів (зокрема, термінів) у базовому реченні, наприклад: За працю у гміні громада платила по гарцю зерна з кожного господарства за рік (гарець – застаріла міра, майже три з половиною літри)  (Вітчизна. -1993. -№3-4. -С. 114).

Суб'єктивно-модальна функція. Вставні одиниці посідають важливе місце серед засобів, які служать для вираження суб'єктивно-модальних значень у реченні.

У роботі розглядалися ті вставні одиниці, які традиційно відносять до модальних і які визначаються в мовній системі як окрема частина мови. У цій групі