Інноваційні підходи до навчання дорослих: практика післядипломної педагогічної освіти

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

педагогічні працівники будуть включені до постійного самоаналізу результатів власної діяльності, самостійно створюватимуть власне освітнє середовище, науково-методичний супровід сприйматимуть як «власний» вибір, особистісний, що веде до створення власної траєкторії професійного зростання. Учитель повинен бути професіоналом, уміти проектувати, генерувати ідею, планувати її реалізацію та здійснювати оцінку. Для цього кожен навчальний заклад має створити систему формування конкурентоспроможного фахівця, розробити модель саморозвитку та самореалізації вчителів у професійній діяльності, адже час вимагає нових форм співпраці з вчителем. Особливої уваги потребує розробка теоретично обґрунтованих та практично значущих індивідуальних програм розвитку та навчання впродовж життя, які мають базуватися на принципах актуальності, науковості, прогностичності, оптимальності та контрольованості (моніторингу). Районні (міські) методичні кабінети (центри) зобов’язані забезпечувати сучасний науково-методичний супровід індивідуальних програм розвитку педагогічних працівників. Важливо розуміти: час вимагає, щоб кожен педагог володів дослідницькими навичками, що є обов’язковою умовою його становлення як фахівця відповідно до вимог компетентнісно зорієнтованої парадигми освіти, Положення про атестацію педагогічних працівників.

Як зазначає Г. Кільова, на районні (міські) методичні кабінети (центри) покладається також функція регулювання та оцінювання рівня професійної майстерності вчителів, навчання їх застосуванню різних методів самоаналізу, самоконтролю, самооцінки та самокорекції, вироблення індивідуально-оптимального стилю діяльності. Запровадження педагогічного моніторингу як форми організації, збору, опрацювання та поширення інформації про педагогічні системи забезпечує постійний контроль за їх станом і дає можливість прогнозувати їх розвиток, здійснювати необхідні коригувальні заходи.

Післядипломна освіта повинна забезпечувати розвиток творчого потенціалу особистості, зростання професійної компетентності, підвищення соціальної адаптації в нових соціально-економічних умовах. Відповідно до цього визначаються основні напрями роботи районних (міських) методичних кабінетів (центрів), а саме:

модернізація форм, змісту і методів підготовки та розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у міжатестаційний період, підготовка їх до роботи в сучасних умовах;

здійснення постійного моніторингу показників роботи педагогічних працівників для вчасного коригування та прийняття управлінських рішень щодо удосконалення їхньої діяльності; здійснення моніторингу якості загальної середньої освіти, рівня навчальних досягнень учнів;

вивчення, узагальнення, пропаганда та впровадження педагогічного досвіду, наукових ідей, нових педагогічних технологій та методик;

залучення вчителів до інноваційної діяльності (дослідницька, експериментальна діяльність, апробація навчальної літератури тощо), створення електронних баз даних;

організація співпраці з науковими установами, вищими навчальними закладами з питань підвищення кваліфікації та вдосконалення професійної майстерності педагогічних кадрів;

оптимізація системи підготовки вчителів до своєчасного виявлення, соціальної підтримки та створення умов для навчання і розвитку обдарованої молоді;

удосконалення підготовки вчителів до навчання та виховання дітей в умовах профільного та інклюзивного навчання;

управління якістю самоосвіти педагогічних працівників;

забезпечення безперервної освіти, впровадження інтерактивних методів навчання дорослих;

проведення експертизи та запровадження всіх видів інноваційної діяльності в галузі освіти тощо.

Рис. 4

Необхідними умовами формування ключових компетентностей педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти є індивідуалізація освітньої діяльності на основі діагностичного оцінювання особистісно-професійного потенціалу педагога, психологічний супровід освітньої діяльності, спеціальна андрагогічна підготовка викладачів (навчання технологій формування компетенцій), створення рефлексивного середовища.

Рис. 5

Особливий акцент варто зробити також на пошуці інноваційних форм удосконалення і розвитку професійної компетентності педагогів, формуванні духовної, методичної компетентності педагогів і методистів усіх рівнів на основі опанування технологій моделювання, проектуванні методичної роботи в процесі розв'язання актуальних проблем розвитку освіти. Такий компетентнісно зорієнтований підхід до підготовки конкурентоспроможних кадрів набуває особливого значення, оскільки інноваційні процеси вимагають значних змін у функціонуванні та сфері діяльності методичних служб усіх рівнів. Успішному вирішенню нових завдань можуть допомогти суспільні методичні центри, які дозволять залучити до участі у науково-методичній роботі високопрофесійних педагогів-практиків, яких значно більше, ніж штатних методистів. На обласному рівні на часі створення не лише авторських майстерень учителів, шкіл технологічної майстерності, а й асоціації педагогів, переможців конкурсів «Учитель року», «Кращий працівник року» як суспільних організацій.

Рис. 6

Постійному оновленню освіти сприятиме також посилення наукової, дослідно-експериментальної, пошукової, творчої діяльності методистів і педагогічних працівників навчальних закладів, що дозволить створити більш гнучку освітню систему, яка, з одного боку, швидко реагуватиме на нові потреби суспільства, а з іншого – надаватиме людині не лише потрібні в сучасному світі знання та навички, необхідні для успішної професійної діяльності, але й навчатиме її швидко адаптуватися до нових умов у майбутньому. Пошук найбільш ефективної педагогічної системи шляхом активізації науково-дослідної експериментальної роботи, розробки програми експерименту та її реалізація, включаючи і процес удосконалення масової педагогічної практики на основі отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи, надасть можливість здійснення нових процедур професійної діяльності вчителя, що вимагають освоєння, упровадження і відпрацювання педагогічних ідей, ефективного досвіду, моделювання змін в організації навчально-виховного процесу.

Отже, ситуація, що склалася в системі підвищення кваліфікації вчителів, у науково-методичній роботі в міжкурсовий період, свідчить про те, що програми підвищення кваліфікації та плани роботи структурних методичних підрозділів повинні виконувати функцію професійного розвитку, дозволяти працівникам освіти усвідомлено будувати процес власного професійного розвитку і брати участь в управлінні цим процесом. Необхідно впроваджувати гнучку взаємодію теоретичних, прикладних та практичних аспектів навчання дорослих, створити належні умови для самоосвіти педагогів та навчання упродовж життя. Ідея безперервної освіти, на думку основоположника андрагогіки М. Ш. Ноулза, міститься у психосоціальній характеристиці дорослої людини. Головною ознакою дорослої людини він вважає її прагнення