Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої в умовах ТОВ “Інвестагропром” Черкаської обл., Кам'янського р-ну, с. Тилепине

 

 

2.1. Ботанічна характеристика пшениці озимої (коротка систематика, будова рослин, суцвіття, особливості розвитку кореневої системи, цвітіння та запилення) 

2.2. Етапи органогенезу та фази росту та розвитку пшениці озимої, зв'язок їх з прийомами, що застосовуються при інтенсивній технології вирощування пшениці озимої 

2.3. Елементи структури урожайності та зв'язок їх з етапами органогенезу (на яких етапах органогенезу вони формуються) 

2.4. Особливості дозрівання пшениці озимої 

3.1. Агрокліматичні умови господарства

3.2. Обґрунтування необхідності визначення потенціальної (ПУ) і дійсно можливої урожайності (ДМУ) 

3.3. Визначення потенціальної урожайності (ПУ) за приходом ФАР і коефіцієнтом її використання

3.4. Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за вологозабезпеченістю, біогідротермічним потенціалом, біокліматичним потенціалом, природною родючістю грунту 

4.1. Обґрунтування місця пшениці озимої в сівозміні і вибору попередника 

4.2. Основний та передпосівний обробіток ґрунту після різних попередників під пшеницю озиму

4.3. Система удобрення пшениці озимої та розрахунок добрив під запрограмовану урожайність

4.4. Підготовка насіння пшениці озимої до сівби та сівба (строки та способи сівби, норми насіння та глибина його загортання) 

4.5. Догляд за посівами пшениці озимої 

4.6. Збирання пшениці озимої, підготовка зерна до зберігання

4.7. Технологічна карта вирощування пшениці озимої  

 

 

Пшениця – одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі. Не випадково вона є основним продуктом харчування у 43 країнах світу.

У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні речовини [3].

Пшениця належить до найбільш стародавніх культур. Археологічні дані свідчать, що в багатьох районах Азії, Європи, а також в Єгипті пшеницю вирощували за 5-7 тисяч років до нашої ери.

На території України найдавніші сліди пшениці відносяться до III-VI тисячоліття до нашої ери, тобто до часів трипільських племен. Древні слов’яни, що жили на території сучасної України, ще за кілька сот років до нашої ери, вирощували пшеницю не тільки для власного споживання, а й для продажу іншим народам [3].

Пшениця походить із Західної Азії. Центром зосередження різноманітних форм м’якої пшениці є Іран, Ірак, Північна Індія, Афганістан. Центром походження твердої пшениці є Північна Африка.

Загальна світова площа пшениці становила 224 млн. га, або 32% від усіх зернових культур. Найбільше вирощують пшеницю в Китаї – 30 млн. га, Індії – 26 млн. га, США – 24 млн. га, Канаді, Австралії – 11 млн. га. В Україні вирощують, в основному, озиму пшеницю, посівна площа якої досягає 5-7 млн. га. Більше половини валового виробництва зерна припадає на зону Степу [3].

Інтенсифікація с/г виробництва забезпечила значне зростання продуктивності посівів в Україні. Вжиті заходи забезпечили в 1986-1990 рр. найвищий за всю історію середньорічний збір зерна (49, 4 млн. т) [4].

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування пшениці озимої за останні роки значно зросла її середня врожайність.

Досвід кращих господарств свідчить, що сучасна інтенсивна технологія здатна забезпечити подальше значне зростання урожайності пшениці озимої на всіх площах посіву.

Розділ 1. Народногосподарське значення озимої пшениці

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 – 15%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1, В2 РР, Е та провітаміни А, D, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40% – у кальції [4].

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 – 18%). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопекарських потреб менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна – крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи [4].

У тваринництві широко використовують багаті на білок