Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої в умовах ТОВ “Інвестагропром” Черкаської обл., Кам'янського р-ну, с. Тилепине

Біологічні особливості озимої пшениці

Пшениця – холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі 1-2 С у посівному шарі грунту. Оптимальна температура проростання пшениці 12-20 С. За умови достатнього зволоження грунту сходи при такій температурі з'являються на 5-6 день. Якщо температура вища 25 С, висіяне насіння і проростки масово уражаються хворобами. Взимку добре загартовані рослини зимостійких сортів, витримують зниження температури на глибинні вузла кущіння до мінус 19-20 С. Впродовж всіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно при температурі повітря 20-25 С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40 С, при достатніх запасах вологи, не завдає великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40 С [3].

Пшениця озима – вимоглива до вологи культура. Насіння для набубнявіння потребує 55-60% води від його маси. За недостатньої вологості грунту рослини кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай пшениці озимої нестача вологи в період виходу в трубку – колосіння. На пшеницю озиму негативно впливає перезволоження. Велика кількість опадів у весняний-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослини, погіршення фіто санітарного стану посіву, зниження врожайності [5].

Сонячне світло – основне джерело енергії для всіх фотосинтезуючих рослин. Пшениця озима це рослина довгого дня вона вимагає для переходу у генеративну фазу розвитку більше 12 годин освітлення на добу. Сонячна погода під час сходів сприяє глибшому заляганню вузла кущіння. Добре освітлення пшениці озимої на початку виходу в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів і запобігає виляганню посівів. Тривала сонячна погода під час розвитку і, особливо, наливу зерна є основою продуктивності. Сонячна суха погода сприяє формуванню зерна високої якості [5].

Пшениця озима найвимогливіша до грунтових умов серед озимих культур. Найкраще вона росте на родючих грунтах таких типів: чорноземи, темно-каштанові, перегнійно-карбонатні, темно-сірі та сірі опідзоленні. Мало придатні для неї кислі підзолисті та солонуваті грунти, торфовища а також, грунти, які заболочуються. Реакція грунту повинна бути ближча до нейтральної (рН 6-7. 5) [5].

 

 

Життєвий цикл вищих рослин складається з окремих взаємопов’язаних періодів. Ці періоди називаються етапами органогенезу.

За даними професора Ф. М. Купермана, в онтогенезі пшениця озима проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: [10].

• проростання насіння;
• сходи;
• кущення;
• пагоноутворення (стеблеутворення) ;
• колосіння;
• цвітіння;
• формування зернівки;
• налив зернівки;
• молочна стиглість;
• тістоподібна стиглість;
• воскова стиглість;
• повна стиглість.

Перші два етапи і частково третій відбуваються восени, останні – весною та влітку наступного року. Період вегетації восени – 40-50 днів, весною і влітку – 90-110 днів [10].

На 7-9 день після сівби (за сприятливих умов) з'являються сходи. Фаза кущіння (підземного пагоноутворення) настає через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення. За достатньої кількості днів осінньої вегетації (40-50 днів), до зими рослина формує 2-4 пагони. Коренева система за цей час заглиблюється на 50-70 см [7].

Навесні, коли середньодобові температури сягають 4 – 5 °C пшениця відновлює вегетацію і продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування), яке триває 25-30 днів. Воно змінюється фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння і припинення росту стебла [7].

Під ростом рослини розуміють збільшення її маси незалежно від того, за рахунок яких органів воно відбулося; під розвитком- якісні зміни, які відбуваються у житті рослини від проростання насіння до утворення нового насіння [7].

Умови вирощування, сприятливі для росту рослин, не завжди сприяють їх розвитку. Прикладом може бути сівба пшениці озимої або озимого жита навесні. Такі посіви протягом літа збільшують свою масу, тобто ростуть, але насіння не утворюють, і, отже, їх розвиток не закінчується. [7].

Протягом вегетації зернові культури проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння або викидання волоті, цвітіння, формування і достигання зерна. За початок фази вважають той день, коли вона відмічається приблизно у 10% рослин, за повну фазу – коли її ознаки проявляються у 75 – 80% рослин [7].

Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов проростає. Прорости насіння може при поглинанні такої приблизно кількості води (у% до повітряно-сухої маси насіння) : пшениці 47-48, жита 58-65, ячменю 48-57, вівса 60-76, кукурудзи 37-44, проса і сорго 25-38, рису 37-44. Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза – сходи [2].

Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з'явлення сходів насіння хлібів першої групи є 2-5 °С, другої 10-12 °С, оптимальною відповідно 20-25 і 25-30 °С. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з'являються на 6-8-й