Історія ради національностей народного руху України, 1989-1993 рр. політологічний аналіз

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Бураковський Олександр Залманович

 

УДК 323. 1; 327. 39

 

 

Спеціальність 23. 00. 02 – політичні інститути та процеси

 

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

Науковий керівник – доктор історичних наук Шаповал Юрій Іванович. 

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, керівник Центру історичної політології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Гарань Олексій Васильович. Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, кафедра історії і політології кандидат політичних наук Клинченко Олег Володимирович.

Національний інститут українсько-російських відносин при Раді національної безпеки та оборони України, головний консультант відділу політичних відносин. Провідна установа – Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, кафедра політології та соціології, Міністерство освіти України, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 252011, м. Київ-11, вул. Кутузова, 8, кімн. 218. 

 

 

Питання міжнаціональних відносин є одним з найактуальніших у багатонаціональних країнах світу. За часів СРСР українці й інші етнічні групи населення штучно трактувалися як “єдиний радянський народ”, що мало символізувати “злиття” народів в єдину націю з однією мовою в єдиній і неподільній державі. Але історично більшість народів, що опинилися на території імперії, багато століть намагалися звільнитися і визвольні рухи різних етнічних груп час від часу виникали і придушувалися. Тому тяжка історична спадщина з часів Російської Імперії і існування СРСР суттєво відбилася на тих процесах, які почалися після 1985 р. як “революція зверху”, вимушено ініційована компартією під гаслами перебудови і гласності. 

Це спонукало відродження громадської думки. Створювалися сотні неформальних організацій, почався процес пробудження народів СРСР, особливо на “периферії”: в Прибалтиці, Україні, Грузії, республіках Середньої Азії. Так народився Народний Рух України, з яким на сцену українського громадсько-політичного життя вийшли провідники нового типу, що поєднали суто національні проблеми з проблемами соціально-політичними, з проблемами не тільки гуманного ставлення до інших національних меншостей, але й широкого залучення їх до визвольного руху. 

Саме тому одним з перших кроків НРУ було створення в своїй структурі Ради Національностей як об’єднуючої ланки для всіх національних груп населення України, які б разом з українцями йшли до демократії, свободи і незалежності. 

Нестримна інформаційна революція в світі, посилення дисидентського руху, крах радянської системи господарювання і, безумовно, Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 р. об’єднали людей незалежно від етнічного походження. В цьому процесі найбільшу позитивну роль зіграв НРУ, всеукраїнська громадська організація, яка зразу ж, несподівано для багатьох, стала найпопулярнішою масовою, опозиційною компартії та уряду організацією в Україні. 

Актуальність теми дослідження окреслюється потребою фактологічного вивчення і концептуального осмислення історії РН НРУ, дослідження взаємин українців і неукраїнців, вивчення досвіду громадсько-політичного і міжнаціонального життя, державотворчого процесу, які мали і мають місце в Україні. Це завдання актуалізується з врахуванням ролі РН і національних меншин в загальнонародному русі до незалежності України. Завдяки здобуттю Україною незалежності з’явилась реальна можливість об’єктивного висвітлення цього питання. 

За тоталітарної доби вивчення історії і взаємодії різних етнічних груп населення висвітлювалося тільки в упередженому та тенденційному вигляді. Тому історія РН в часи піднесення демократичних сил України в боротьбі за незалежність і свободу та перші самостійні кроки нової держави значно виходить за рамки суто рухівського чи міжнаціонального питання. В кінці 20-го століття, коли міжнаціональні проблеми, права націй і права людини залишаються серед глобальних проблем багатьох держав світу, які приходять до незалежності, історія РН НРУ може бути важливою для глибшого пізнання загальних державотворчих процесів. 

Тому в умовах сучасного національно-державного розвитку України інтерес до аналізу міжетнічних і соціально-політичних процесів в державі стає ще більш важливим. В монографії П. Магочі, в деяких інших дослідженнях історія України розглядається у глибокому взаємозв’язку життя українців і неукраїнців. Ці автори розглядають Україну як державу багатоетнічну. О. Субтельний, викладаючи концепцію української історії з найдавніших часів і дотепер, історії національних меншин на території України приділяє лише 5 сторінок (с. 244-247, 453). 

Ситуація, коли історики кожної етнічної групи розглядають історичні процеси під “своїм” кутом зору, відбивалася і на сприйнятті пересічними українцями чи неукраїнцями процесів, що мали місце в 1989-1993 рр. Відбилося це і на історії та долі РН НРУ. В той же час, можна назвати низку праць, в яких дослідждується широкий спектр історичних проблем буття різних етносів на територіі сучасної України, відродження їх національних культур до і після проголошення незалежності републіки. Крім того, етнополітологічні, історичні, філософські і статистичні дослідження в цій ділянці, що узагальнювали досвід, проблеми і перспективи розвитку України як поліетнічної держави, розглядалися в творах І. Кураса, О. Майбороди, Т. Гунчака, Н. Беліцер, М. Шульги, М. Панчука, В. Колісник, О. Кривицької, Л. Нагорної, О. Малиновської, В. Паніотто, Я. Хонігсмана, М. Поповича, Н. Юхньової, В.