Історія української культури. Частина 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків

НТУ «ХПІ»

2012

УДК 930. 85 (477)

ББК 71 (4Укр) г

І 90

О. О. Петутіна, Н. В. Вандишева-Ребро,  О. В. Голозубов, М. М. Красіков, Н. В. Фрадкіна.

Я. М. Білик, докт. філос. наук, проф., Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

О. С. Переломова, докт. філол. наук, проф., Сумський державний університет

Історія української культури: навч. посіб. для студ усіх І-90 спеціальн. : у 2-х ч. – Ч. 2. : Українська культура Нового та Новітнього часів / О. О. Петутіна, Н. В. Вандишева-Ребро, О. В. Голозубов, [та ін. ]; за ред. О. О. Петутіної. – Харків: НТУ «ХПІ», 2012. – 132 с.

ISBN 978-966-593-938-2 (повне вид.)

ISBN 978-966-593 (Ч. 2)

У другій частині навчального посібника розкриваються особливості української культури Нового та Новітнього часів. Акцент при цьому зроблено на проблемах художньої культури XVII – початку ХХІ ст.

Призначено для студентів усіх спеціальностей.

Бібліогр. : 60 назв.

УДК 930. 85 (477)

ББК 71 (4Укр) г

 

ISBN 978-966-593-938-2

ISBN 978-966-593 (Ч. 2)

© О. О. Петутіна, Н. В. Вандишева-Ребро,  О. В. Голозубов, М. М. Красіков, Н. В. Фрадкіна, 2012 р. 

 

 

Друга частина навчального посібника «Історія української культури» розкриває світ вітчизняної культури Нового та Новітнього часів, що наповнений непереривною ідейною та політичною боротьбою за збереження і подальший розвиток духовного багатства нашого народу. Культурні досягнення України чотирьох останніх століть стали важливим внеском у скарбницю світової культури.

У науковій та навчальній літературі існує певний різнобій передусім у розумінні концепції української культури цього тривалого історичного періоду; ще багато спірних питань, невивчених та заполітизованих проблем, суперечностей формулювання культурологічних, філософських, мистецтвознавчих понять. Разом з тим саме історія нової та новітньої доби свідчить про те, що українська культура набувала самобутності, неповторності, гуманістичного змісту лише у контексті розвитку європейських і світових культурних цінностей, в духовному спілкуванні різних народів, що і відображено в концепції навчального посібника. Як і в першій його частині, домінуюче місце відведено проблемам художньої культури, яка найповніше акумулює духовний досвід поколінь.

Значний внесок в культурну скарбницю України зробила Слобожанщина. У певні періоди нової та новітньої історії наш край грав велику роль у становленні вітчизняної науки, освіти, мистецтва. Тому остання тема посібника розкриває особливості культури цього регіону.

В основу другої частини посібника «Культура України Нового та Новітнього часів» покладено сучасні підходи до типології та періодизації вітчизняної культури, а його структура відповідає вимогам кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Кожна тема містить теоретичний матеріал, а також контрольні запитання та тести для самоконтролю, за допомогою яких можна перевірити свої знання з історії української культури XVII – початку ХХІ століть.

Автори посібника:

Передмова – канд. філос. наук О. О. Петутіна.

Тема 5: 1, 2 – канд. філос. наук Н. В. Вандишева-Ребро, 3, 4 – канд. філос. наук О. О. Петутіна.

Тема 6 – канд. філос. наук Н. В. Фрадкіна.

Тема 7: 1 – докт. філос. наук О. В. Голозубов, 2 – канд. філос. наук Н. В. Вандишева-Ребро, 3 – докт. філос. наук О. В. Голозубов, канд. філос. наук Н. В. Вандишева-Ребро, 4 – докт. філос. наук О. В. Голозубов.

Тема 8 – канд. філол. наук М. М. Красіков.

 

 

XVII-XVIII сторіччя – епоха становлення європейських національних культур. Криза суспільної системи феодалізму, утвердження капіталістичних відносин у виробництві, боротьба буржуазії з феодалами за економічне, політичне та ідеологічне панування – такий зміст історичного процесу нової доби у західноєвропейському суспільстві, культура якого представлена двома періодами. Перший тривав до 80-х рр. XVII ст. і характеризувався співіснуванням та відносною рівновагою двох культурних начал; якщо в Іспанії, Німеччині та Італії переважала культура феодальна, то в Голландії та Англії – демократична. Міцну базу останньої сформували Нідерландська революція 1609 р. і утворення першої в Європі буржуазної республіки, а також революція в Англії, що завершилась «славним компромісом» 1688 р. У Франції позиції феодальної та демократичної культур цього періоду більш менш урівноважені. Разом з тим XVII ст. було «епохою державності» – панування абсолютизму у ряді провідних європейських країн, наукової революції, періодом колоніальних війн і меркантилізму в економіці.

На зламі XVII-XVIII ст. розпочався новий етап розвитку західноєвропейської культури, коли головним її носієм вже була прогресивна буржуазія, тісно пов’язана з третім станом, народними масами. Це епоха завершення