Історичне краєзнавство Донецької області в 50 – 90 – ті роки

Увагу науковців привертали і окремі аспекти історичного краєзнавства, зокрема пам’яткоохоронної діяльності в Україні. Ці проблеми розглядалися на сторінках таких видань, як “Охорона, використання та пропаганда пам'яток iсторiї та культури в Українській РСР”. Для розкриття теми дисертації певне значення мають статті “Досвiд i проблеми охорони пам'яток iсторiї та культури в 60-80- х роках” та “Розвиток громадських iнiцiатив по збереженню iсторико-культурної спадщини в 60-80-х роках. В статтях узагальнено досвід роботи громадських форм історичного краєзнавства, подані цікаві матеріали про роботу Товариства охорони пам’яток історії та культури, музеїв на громадських засадах тощо.

У 80-тi рр. виникла необхiднiсть детального аналiзу та узагальнення краєзнавчої роботи в нашому регiонi. Ці питання висвітлювали З.Г. Лихолобова, А.М. Мiхненко, О.I. Заднiпровський, Р.Д. Лях. Виключне значення музейництва в краєзнавствi доводять науковцi Л.А. Донських, В.Б. Врублевська, Ю.З. Данилюк та iншi. Останнiм часом науковцi Донеччини звернули увагу на дiяльнiсть музеїв регiону. Проблеми роботи краєзнавчих музеїв розглядали С.I. Азарова, В.П. Фiлатова, С.Й. Татаринов. В. О. Горбик, Т. Н. Дрьомова звернулися до вивчення участі в краєзнавстві бiблiотек.

Особливої уваги заслуговує колективна праця науковців Інституту історії АН, ряду вищих навчальних закладів України “Репресоване краєзнавство”. У статтях книги на основі джерел, почерпнутих здебільшого з архівів Служби національної безпеки України, висвітлюється стан краєзнавства в 20 – 30 – ті роки, розповідається про трагічні долі його діячів, які стали жертвами незаконних репресій.

З'явилися комплекснi науковi дослiдження процесу становлення та розвитку краєзнавства. Серед них дослідження Ю.З. Данилюка, О.В. Савчук. Окремі проблеми розвитку історичного краєзнавства розглянуті в статтях науковців Донецького держуніверситету В.О. Пірка, В.М. Нікольського, Р.Д. Ляха. Зокрема, В. О. Пірко вважає, що витоки вивчення історії нашого регіону слід шукати у XVIII ст. В.М. Нікольський охарактеризував деякі аспекти історичного краєзнавства регіону в 20-ті роки ХХ ст., а саме звернув увагу на значення журналу “Просвещение Донбасса”, як засобу пропаганди вивчення історії краю. Р.Д. Лях визнав за доцільне проаналізувати стан історичного краєзнавства Донецької області в 90-ті роки.

Останнім часом інтерес вчених спрямовується на дослідження надбань окремих краєзнавців-аматорів, науковців. Значну активність у цьому напрямку виявив В.І. Романько. Йому належить авторство багатьох статей, присвячених вивченню історії краю. Цікавою є його робота “Хранителі пам’яті”, де зібрана інформація про життя та діяльність видатних науковців та краєзнавців-любителів. Водночас недоліком книги є відсутність критичного аналізу опублікованих праць краєзнавців.

Проблеми, пов’язані з документальними пам’ятками, дослідженням методики їх пошуку, збереженням, обліком, описом, а також вивченням і використанням у науково-дослідницьких, пропагандистських цілях, порушені в працях С.Б. Філімонова.

Таким чином, з’явилося чимало книг, статей, брошур, у яких висвітлюються проблеми історичного краєзнавства. Як показує аналіз цих робіт, у них розкриті загальноукраїнські проблеми історичного краєзнавства. Частина статей місцевого характеру стосується окремих аспектів історичного краєзнавства Донецької області в 50 – 90-ті роки. Комплексні дослідження розвитку історичного краєзнавства нашого регіону в українській історіографії відсутні, що зумовило вибір теми.

Джерельна база. У процесі збору інформації, дослідження окремих проблем, видавничої діяльності, пропагандистської роботи відклалася ціла низка різноманітних документів та матеріалів. Вони розрізняються за походженням, інформативними можливостями, ступенем об’єктивності, місцем зберігання тощо. Саме наявність різноманітних джерел дозволяє комплексно підійти до аналізу історико-краєзнавчої роботи в Донецькій області. Джерела з даної теми можна розподілити на такі групи: законодавчі акти, документи центральних і місцевих органів влади; матеріали громадських організацій; матеріали музеїв, бібліотек; матеріали конференцій; праці історико-краєзнавчої тематики; періодична преса; мемуари.

Першу групу складають законодавчі акти та офіційні державні документи, що становлять підвалини розвитку історичного краєзнавства і визначають напрямки його діяльності. Велике значення має Основний Закон нашої держави. Зокрема в статті 11, 54 зафіксовано, що держава буде всіляко сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури. Для розумiння процесу становлення пам'яткоохоронної справи важливі постанови Ради Мiнiстрiв УРСР про заходи щодо полiпшення охорони пам'яток, про органiзацiю добровiльного Товариства охорони пам'яток тощо. Ці документи опубліковані в окремих збірках, наприклад “Законодавство про пам’ятки історії та культури”. Частина їх зберігається у державних, центральних та місцевих архівах. Зокрема, такий документ становить розроблена в 1989 р. республiканська програма розвитку iсторичних дослiджень та пропаганди iсторiї України. У ньому визначені основні напрямки поліпшення вивчення та пропаганди історії України. Інформативними є документи місцевих радянських, партійних органів.

Чисельну групу становлять матеріали культурно-освітніх установ, громадських організацій. Особливий інтерес викликають документи про роботу пам’яткоохоронних організацій, конференцій. Окремі матеріали щодо їх роботи зберігаються в архiвах краєзнавчих установ. Частина документів повідомляє про діяльність краєзнавчих організацій та об’єднань у 90-ті роки. Це документи, які містяться в поточних архівах Донецької обласної організації краєзнавців, обласного відділення Українського фонду культури, Всеукраїнської спілки краєзнавців. Деякі з цих матеріалів були опубліковані, що дозволило ознайомитися з роботою краєзнавчих організацій ширшому колу науковців і громадськості. Зокрема, ми маємо на увазі матеріали 2 з’їзду краєзнавців України, який відбувся в грудні 1996 року. В книзі представлені документи та довідкові матеріали про роботу Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Наступну групу джерел складають матеріали музеїв та бібліотек: музейні експозиції, експонати, а також література, яка зберігається у відділі краєзнавства обласної