Клініко-фізіологічне обґрунтування оптимальних режимів штучної вентиляції легень при лапароскопічних операціях в абдомінальній хірургії у хворих з супутньою патологією

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

27

Мова:

Українська

Оцінка:

– коефіцієнт дихальних змін ударного об'єму крові (КДЗ), та показник напруженості дихання (ПНД) при накладанні карбоперитонеуму змінювались наступним чином. У хворих контрольної групи: в групі ІА КДЗ зростав до 1, 65 ± 0, 002 у. од., в групі ІБ зростав до 1, 59 ± 0, 002 у. од., що значно перевищує межу норми при проведенні ШВЛ. ПНД в групі ІА збільшувався до 27, 99 ± 0, 29, в групі ІБ – до 27, 2 ± 0, 2. В дослідній групі: група ІІА КДЗ був рівним 1, 092 ± 0, 002 у. од., в групі ІІБ – 1, 093 ± 0, 004 у. од., що цілком відповідає умовам проведення ШВЛ. ПНД в групі ІІА зростав до 26, 99 ± 0, 12, в групі ІІБ – до 26, 23 ± 0, 2. Зареєстроване на етапі накладання карбоперитонеуму у хворих контрольної групи зростання КДЗ, вказує на порушення механіки дихання, перш за все на порушення розтяжимості легень і є характерною ознакою розвитку дихальної недостатності легеневого походження. Стабільність КДЗ в дослідній групі хворих, свідчить про те, що використання в умовах підвищеного внутрішньочеревного тиску ШВЛ із зниженим до 4-5 мл/кг ДО дозволило забезпечити адекватну компенсаторну взаємодію серцево-судинної та дихальної систем і попередити суттєві зміни ударного об'єму лівого шлуночка під час дихального циклу.

На етапі накладання карбоперитонеуму у хворих контрольної групи нами було відмічене порушення вентиляційно-перфузійного співвідношення, про що свідчать значення показників альвеоло-артеріального відношення тиску кисню (АаDрO2) та об'єму фракції шунтованої крові (Shunt). Так, у хворих з супутньою патологією контрольної групи (група ІА) значення АаDрO2 та Shunt складали відповідно 20, 24 ± ± 0, 42 мм рт. ст. та 14, 66 ± 0, 3%, тоді, як у хворих з супутньою патологією дослідної групи (група ІІА) значення АаDрO2 та Shunt були достовірно нижчими (р<0, 01), і відповідно складали 15, 52 + 0, 54 мм рт. ст та 10, 8 + 0, 36%. У хворих без супутньої патології контрольної групи (група ІБ) значення АаDрO2 та Shunt підвищувались відповідно до 16, 54 ± 0, 54 мм рт. ст. та 13, 3 ± 0, 49% і були достовірно вищими (р<0, 01) ніж у хворих без супутньої патології дослідної групи (група ІІБ), в якій значення АаDрO2 та Shunt були відповідно рівними 13, 38 + 0, 8 мм рт. ст. та 9, 5 ± 0, 54%. Поетапна динаміка Shunt представлена на рис. 1.

Таке зростання Рpeаk у хворих контрольної групи, на нашу думку, може бути обумовлене впливом підвищеного внутрішньочеревного тиску та проведенням ШВЛ загальноприйнятим об'ємом вентиляції. Інсуфляція газу в черевну порожнину приводить до підвищення трансдіафрагмального градієнту тиску, що заважає нормальній роботі діафрагми та знижує розтяжимість грудної клітки. Падає функціональна залишкова ємність легень, яка відома, як своєрідне якісне вираження антиателектатичного потенціалу здорових легень. Зниження розтяжимості грудної клітки протистоїть повному розтягненню легень під час вдоху. Знижується їх розтяжимість – зменшується еластичність легень. Це очевидно, і приводить до зростання Рpek. Адже відомо, чим вище Рpek, тим легені “жорсткіші”.

Серед них вентиляційна недостатність виявлена у 13 хворих (72, 22%) групи ІБ (хворі без супутньої патології) та у 29 хворих (78, 37%) групи ІА (хворі з супутньою патологією). При цьому, виявлені у хворих контрольної групи зміни, в залежності від типу вентиляційної недостатності розподілились наступним чином. Зареєстровані у всіх 13 хворих групи ІБ (хворі без супутньої патології) зміни, були характерними для вентиляційної недостатності по рестриктивному типу. У 24 хворих (64, 86%) групи ІА (хворі з супутньою патологією) зареєстровані зміни, характерні для вентиляційної недостатності по рестриктивному типу, у 5 хворих (13, 51%) – зміни, характерні для змішаного типу вентиляційної недостатності.

При аналізі отриманих в післяопераційному періоді у хворих дослідної групи показників пневмотахографічного дослідження, встановлені наступні особливості. Вентиляційна недостатність була виявлена лише серед тих хворих, у яких вона мала місце в передопераційному періоді – 19 хворих. При цьому ступінь важкості вентиляційної недостатності була однаковою на обох етапах дослідження. Слід також відмітити, що аналогічно хворим контрольної групи, у хворих дослідної групи зареєстровані рестриктивний та змішаний типи вентиляційної недостатності. Розподіл за типами вентиляційної недостатності був наступним. В групі ІІБ (хворі без супутньої патології) у 2 хворих (6, 45%) виявлені зміни, характерні для рестриктивного типу вентиляційної недостатності та у 2 хворих (6, 45%) – зміни, характерні для змішаного типу вентиляційної недостатності. В групі ІІА (хворі з супутньою патологією) у 6 хворих (16, 7%) виявлено зміни, характерні для рестриктивного типу вентиляційної недостатності, у 9 хворих (25%) – зміни, характерні для змішаного типу вентиляційної недостатності. Таким чином, проведення у хворих дослідної групи після зняття карбоперитонеуму ШВЛ в режимі ПТКВ + 5 см вод. ст. дозволило зменшити ателектазування і попередити в післяопераційному періоді розвиток вентиляційної недостатності.

Висновки

1. Накладання карбоперитонеуму приводить до виражених змін з боку серцево-судинної системи, які більш різко виражені у хворих з супутньою кардіореспіраторною патологією. Вони проявляються достовірним зростанням частоти пульсу (на 52%), середнього артеріального тиску (на 14, 9%), загального периферичного опору (на 22, 6%) та зниженням ударного об'єму крові (на 14%) та потужності