Клініко-імунологічна характеристика гіпермобільного синдрому та артритів на його фоні у дітей та підлітків

Уперше в дітей і підлітків з ГМС встановлені зміни імунологічного статусу, що характеризуються відносним дефіцитом Т-лімфоцитів і моноцитарно-фагоцитарної ланки, активацією В-системи імунітету з підвищенням антитілоутворення до антигенів колагену, рівня інтерлейкіна-1, що може призводити до формування аутоімунних процесів і розвитку запальних захворювань суглобів. Показано зв'язок імунологічних змін зі ступенем виразності ГМС. Визначена патогенетична й діагностична значущість порушень імунного статусу при ГМС, як предиктора розвитку запальних хвороб суглобів.

Установлено, що зміни в імунологічному гомеостазі при артритах із ГМС асоціюються з особливостями клінічних проявів захворювання й у меншій мірі – із ГМС.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована доцільність включення дітей та підлітків з ГМС у групу диспансерного спостереження з проведенням імунологічних методів обстеження, які включають вивчення Т- і В-систем імунітету, моноцитарно-фагоцитарної його ланки, а також визначення вмісту інтерлейкіна-1, антитіл до антигенів колагену, еластину й нативної ДНК.

Виявлені в процесі дослідження клінічні та імунологічні особливості дітей та підлітків з різним ступенем ГМС будуть сприяти ранньому виявленню осіб, схильних до розвитку артритів і проведенню в них диференційованих реабілітаційних заходів.

Результати досліджень впроваджені в клініці та консультативній поліклініці ІОЗДП АМНУ, обласній клінічній лікарні №2 м. Харкова, обласній клінічній лікарні № 1 м. Дніпропетровська, використовуються в роботі кафедри педіатрії, акушерства та гінекології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана в період навчання автора в очній аспірантурі. Автор самостійно проводила обстеження, лікування й динамічне спостереження дітей і підлітків з гіпермобільним синдромом і запальними захворюваннями суглобів. Брала участь у визначенні імунологічних показників у лабораторії клінічної імунології Інституту ОЗДП АМН України. Самостійно провела патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з питання, що досліджувалося. Автором самостійно проведено математичну обробку й аналіз отриманих результатів досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на конференції молодих учених у ІОЗДП АМНУ (м. Харків, 2000), науково-практичній конференції «Сучасні проблеми дитячої кардіоревматології» (м. Київ, 2000), науково-практичній конференції «Антибіотикотерапія в клініці внутрішніх хвороб» (м. Харків, 2000), науково-практичній конференції «Сучасні підходи до діагностики і терапії ревматичних хвороб» (м. Феодосія, 2000), науково-практичній конференції «Здоровя школярів на межі тисячоліть» (м. Харків, 2000), III Національному Конгресі геронтологів і геріатрів України (м. Київ, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми профілактичної медицини» (м. Київ, 2000), науково-практичній конференції «Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів» (м. Харків, 2000), науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми дитячої клінічної імунології та алергології” (м. Харків, 2001).

Публікації. На підставі результатів дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 3 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 5 – у збірниках тез доповідей. Опубліковано інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури, опису основних методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Робота ілюстрована 10 малюнками й 34 таблицями, що складає 33 сторінки. Список використаної літератури містить 271 літературних джерел, у тому числі 91- з латинською графікою, що складає 26 сторінок.

 

 

Обєкт та методи дослідження. В основу роботи покладені результати клініко-імунологічного обстеження 217 дітей та підлітків 4-18 років, у тому числі, хворих на артрити – 107 та з гіпермобільним синдромом – 110 осіб. При верифікації діагнозу артритів використовували алгоритм диференціального діагнозу, який розроблений в інституті ОЗДП (1995), а також робочу класифікацію ЮРА, прийняту в країнах СНД і міжнародні Східно-Європейські діагностичні критерії ЮРА, розроблені за участю ряду наукових центрів країн Європи та співробітників інституту ОЗДП (Костюріна Г. Н. та співавт., 1991).

Хворі на ЮХА й РеА у зв'язку з відсутністю істотних розходжень у клініко-імунологічних проявах були обєднані в групу запальних захворювань суглобів неревматоїдної природи (АНР).

Діти та підлітки з артритами без ГМС і практично здорові їхні однолітки склали контрольну групу.

Усі пацієнти були досліджені на наявність фенотипових стигм дизембріогенезу. Ступінь виразності ДСТ оцінювалася за критеріями Т. Мілковської-Димітрової та А. Каркашова (1982). У процесі клінічного спостереження особлива увага приділялась вивченню суглобового синдрома. Усім хворим проводився вимір ступеню рухливості суглобів за допомогою кутоміра за критеріями C. Carter і J. Wilkinson у модифікації P. Beighton (1983).

Усім хворим проводилися інструментальні методи дослідження, які включали ЕКГ, ФКГ, ультразвукове дослідження внутрішніх органів. Рентгенографія суглобів виконувалася за показаннями.

Імунологічна реактивність вивчалася за показниками моноцитарно-фагоцитарної, клітинної й гуморальної ланок імунітету, вмісту органонеспецифічних антитіл до антигенів колагену, еластину, нативної ДНК, рівню інтерлейкіна-1 (ІЛ-1).

У клітинній ланці імунітету вивчався рівень Т-лімфоцитів та їхньої активної фракції в реакції розеткоутворення за M. Jondal (1972) і P. J. Felsburg (1976), субпопуляцій Т-лімфоцитів: теофілінрезистентних і теофілінчутливих – у теофіліновому тесті за F. Shore et al. (1978). Моноцитарно-фагоцитарна ланка імунітету оцінювалася за фагоцитарною та метаболічною активністю лейкоцитів крові. Визначалося фагоцитарне число й фагоцитарний індекс (Єршов І. Б., 1997) ; показники НСТ-тесту спонтанного й індукованого (М. Е. Kanof, 1991). У гуморальній ланці імунітету визначався рівень В-лімфоцитів у реакції комплементарного розеткоутворення