Клініко-мікробіологічні особливості сальмонельозної інфекції, асоційованої з умовно-патогенними ентеробактеріями

При обстеженні 33 хворих на сальмонельоз катаральний проктосигмоїдит відзначався в 27 (81, 8%) із них, ерозивний – у 5 (15, 2%) і геморагічний – у 1 (3%). Для АІ характерним були більш значні ураження товстої кишки, що відповідало даним об'єктивного та лабораторного обстеження пацієнтів. Ректороманоскопічно обстежено 63 хворих на АІ, у 26 (41, 3%) із них виявлено катаральний проктосигмоїдит, у 23 (36, 5%) – ерозивний, у 12 (19, 0%) -геморагічний, у 2 (3, 2%) – виразковий. У хворих на сальмонельоз, асоційований з клебсієлою, катаральний проктосигмоїдит був встановлений у 11 (34, 3%) випадках, ерозивний – в 10 (31, 3%), геморагічний – в 10 (31, 3%) і виразковий – у 1 (3, 1%). У хворих на АІ, при якій домінував протей, спостерігалась також тенденція, як і при клебсієльозній асоціації. Катаральний проктосигмоїдит визначався у 8 (42, 1%) хворих на сальмонельоз, асоційований з протеєм, ерозивний процес – у 9 (47, 4%) та геморагічний – у 2 (10, 5%). Розвиток катарального (58, 3%) проктосигмоїдиту був характерним для сальмонельозу, асоційованому з ентеробактером.

Результати дослідження біологічних властивостей умовно-патогенних энтеробактерий.

Різниця у клінічному перебігу АІ пояснюється наявністю патогенних властивостей УПЕ. При вивченні антилізацимної та адгезивної активності штамів УПЕ був встановлений сильний позитивний кореляційний зв'язок між ступенем адгезивності й антилізацимними властивостями (r=0, 7+0, 1, p<0, 05).

Більшість штамів УПЕ, які були виділені від хворих на АІ, мали високий та середній ступень адгезивності (14, 9% та 41, 8% відповідно), а низька адгезивність спостерігалася у 26, 9% культур. Високу ступінь АЛА (5мкг/мл і більше) мали 45, 9% штамів УПЕ. Слід відзначити, що максимальний ступінь АЛА (7 – 8 мг/мл) був зареєстрований у 16, 4% штамів УПЕ. У 37, 7% культур спостерігався середній ступінь АЛА (3 – 4 мг/мл), а низький (до 2 мг/мл включно) – у 11, 5% штамів.

Найбільш виражені патогенні властивості спостерігалися у клебсієл. Високий показник адгезивності визначений у 18, 6% клебсієл, середній – у 39, 5%, низький – у 32, 6% культур. Відсутність адгезивності спостерігали у лише 9, 3% штамів клебсієл. Високий ступінь АЛА визначався у 53, 8% штамів клебсієл, а середній – у 33, 3% (Рис. 1).

Культури протея та ентеробактеру мали нижчий порівняно з клебсієлами, патогенний потенціал. У 45, 9% культур протея и ентеробактерів визначався середній ступінь адгезивності, високий – у 8, 4%, низький – у 16, 6% культур. При дослідженні антилізацимних властивостей у 45, 5% штамів протеїв і ентеробактерів визначався середній ступень АЛА, а високий у 10% штамів.

Оцінка складу мікробіоценозу у хворих на сальмонельоз та асоційованій інфекції. Нами вивчений взаємозв'язок між тяжкістю перебігу захворювання і виразністю мікроекологічних порушень, а також ступенем АЛА і адгезивності у хворих на асоційовану інфекцію. Найбільш виражені зміни у мікроекології товстої кишки спостерігались у хворих на АІ в залежності від тяжкості хвороби (p<0, 05).

Як показано в табл. 3, у хворих на сальмонельоз і АІ в залежності від тяжкості перебігу захворювання визначалось зменшення кількості біфідобактерій, лактобактерій, лактозопозитивних ешерихій і зростання популяції ешерихій зі зниженими ферментативними, гемолітичними властивостями та кокової флори. Ймовірно встановлено, що мікробне число біфідобактерій, лактобактерій, лактозопозитивних ешерихій у хворих на АІ нижче, ніж при сальмонельозі.

Кореляційний аналіз дозволив встановити прямий кореляційний зв'язок між кількістю біфідобактерій, лактобактерій та E. coli lac+ (r1=0, 67+0, 15, r2=0, 52+0, 16, r3=0, 53+0, 16) і між мікробним числом E. coli lac+ і E. coli lac- (r4=0, 78+0, 1).

Різниці у частоті спостереження E. coli lac- в біоценозі у хворих на сальмонельоз та АІ не визначено [ (86, 6+3, 6) % і (86, 1+4, 8) % відповідно, p>0, 05]. Штами E. coli lac+ були виділені від хворих на сальмонельоз та АІ приблизно з однаковою частотою [ (78, 9+4, 3) % і (86, 6+3, 6) % відповідно, p>0, 05]. Слід відзначити, що у хворих на АІ в 2 рази частіше виявлявся гемолітичний варіант ешерихій, ніж при сальмонельозі [ (46, 7+5, 3) % і (20, 0+5, 2) % відповідно, p<0, 01].

Зміни облігатної мікрофлори товстої кишки призводили до збільшення колонізації умовно-патогенних бактерій з род. Enterobacteriaceae. В обох групах хворих перше місце займали гриби роду Candida, які виявлялись у 56, 7% хворих АІ і у 56, 9% – сальмонельоз. St. aureus був ізольований частіше при АІ порівняно з хворими на сальмонельоз [ (48, 7+5, 1) % і (29, 2+4, 3) % відповідно, p>0, 05].

В більшості випадків у хворих на сальмонельоз відзначались асоціації, які складались з 2 – 6 умовно-патогенних мікроорганізмів. Найчастіше виявлялися сполучення Candida spp., St. aureus, E. coli hly+ з Proteus spp., Klebsiella spp, або Enterobacter spp. Порівняльній аналіз видового пейзажу мікробних асоціацій у хворих на сальмонельоз та АІ визначив різницю у складі сполучень, яка впливає на клінічний перебіг захворювання.

Для дослідження взаємовідносин мікроорганізмів у біоценозі товстої кишки хворих на АІ корисним є використання статистичних методів. При застосуванні коефіцієнта Жакарда та ч2 виявлені стійки мікробні угруповання, які впливають на процеси