Клініко-параклінічна характеристика та патогенетичне обгрунтування терапії затяжної діареї у дітей раннього віку

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

 

КОВАЛЬЧУК АЛЛА АНДРІЇВНА

 

УДК: 616. 34-008. 314. 4-092-08-053. 36

 

 

14. 01. 10 – педіатрія

 

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Отт Валентина Дмитрівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ), завідувач відділенням харчування здорової і хворої дитини раннього віку.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Андрущук Аліса Опанасівна, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри педіатрії № 1; доктор медичних наук, професор Мощич Петро Степанович, Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, кафедра педіатрії № 2.

Захист дисертації відбудеться “ 26 ” лютого 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 553. 01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Актуальність проблеми. Затяжна діарея – найбільш часта причина затримки розвитку і дистрофії в ранньому дитячому віці (бюлетень ВООЗ, 1999). Досягнуті значні успіхи в лікуванні гострих кишкових інфекцій (В. К. Таточенко, 1992; Л. Н. Мазанкова, 1997; С. О. Крамарев, 1999), однак на цьому фоні в останній час відмічається збільшення хронічних форм, що висуває проблему затяжних діарей в число найважливіших в дитячій гастроентерології.

Більшість авторів вважає, що загальною ланкою в складному патогенезі захворювань кишковика є мікробний фактор і дисбаланс кишкової мікрофлори, який у одних хворих може бути пусковим етіопатогенетичним механізмом, в інших – наслідком захворювання. (Мухіна Ю. Г. і співавт., 1997; Х. Хайманс, 1998; Tablan O. C., Anderson L. J., 1994)

Парфенов А. І. і співавт. (1993) важливе значення надають перенесеним раніше гострим кишковим бактеріальним інфекціям, 30% яких переходять в хронічні форми. Палатна Л. О. і співавт. (1997) вказують на зростаючу роль вірусів, особливо ротавірусну інфекцію, яка приводить в 65, 4% випадків до вторинної лактазної недостатності і затяжної діареї.

В формуванні затяжного запального процесу в кишках досить часто першопричинну роль грає мікробна контамінація і патологічна мікробна колонізація в періоді новонародженості (Куваєва І. Б., Ладодо К. С., 1991; Чернишова Л. І., 1994), а при всезростаючій ролі умовнопатогенних бактерій в розвиток патологічного процесу можуть залучатися не тільки шлунково-кишковий тракт (Лувсандагва Є., 1990; Муквич О. М., 1993; Чефранова Н. І., 1997; Albert M. J. et al., 1992; Vollaard E. J. et al., 1994), а і вся система антиінфекційної резистентності організму (САІР), в яку, входить мікроекологія ШКТ, шкіряних покровів, дихальних і сечостатевих шляхів (К. І. Савицька і співавт., 1996).

В науковій літературі залишається дискусійним питання про роль порушень мікробіоценозу кишковика і зокрема умовнопатогенної мікрофлори, як етіологічного фактору в розвитку синдрому діареї і чинників її затяжного перебігу у дітей грудного і раннього віку (Маянський А. Н., Riegeer D. et al.). Недостатньо вивчені особливості її клінічного перебігу, частоти і характеру ускладнень, залучення в патологічний процес інших відділів ШКТ, гепатобіліарної системи і підшлункової залози. Недостатньо даних про поширеність патологічного процесу і морфофункціональний стан товстого кишковика при функціональних і органічних діарейних захворюваннях в залежності від тяжкості їх перебігу.

Відсутність в педіатричній практиці надійних і нескладних неінвазивних методів дослідження функціонального стану підшлункової залози, настороженість на малосимптомні чи безсимптомні її ураження, які виявляються лише за допомогою лабораторно-інструментальних досліджень (Ф. І. Комаров і співавт., 1983; С. В. Березін і співавт., 1991; Я. С. Циммерман, 1997), обумовили необхідність комплексного вивчення особливостей клінічного перебігу з уточненням етіологічної ролі УПБ в патогенезі формування затяжного діарейного синдрому і його ускладнень у дітей грудного і раннього віку з метою обгрунтування адекватної терапії, поліпшення прогнозу та запобігання хронізації ентерогенних хвороб, що негативно впливають на якість подальшого життя дитини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, в межах цільової комплексної програми “Створення технології виробництва бактерійного препарату і продуктів з пробіотичною, імунокорегуючою та протиалергійною дією на його основі (ДКНТ 2/726-97, № держреєстрації 01. 94. U024421).

Мета роботи. Підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на затяжні діареї дітей грудного і раннього віку на основі поглибленого вивчення особливостей клініко-параклінічного перебігу захворювання та обгрунтування комплексного лікування з диференційованим використанням ферментотерапії.

Задачі дослідження:

1. Визначити особливості сучасного клінічного перебігу затяжних діарей з аналізом факторів ризику і оцінкою діагностичної значимості окремих синдромів і симптомів.

2. Вивчити анте-, пери- і післянатальні фактори ризику гальмування становлення нормобіоценозу,