Клініко-параклінічна характеристика та патогенетичне обгрунтування терапії затяжної діареї у дітей раннього віку

3. Дослідити стан бактеріальної сенсибілізації і гуморальної імунологічної резистентності в залежності від особливостей мікробіоценозу кишковика і перебігу захворювання.

4. Визначити морфологічні особливості біоптатів слизової оболонки товстої кишки у дітей з затяжними діареями.

5. Дослідити екскреторну функцію підшлункової залози по рівню фекальної еластази-1 і обгрунтувати необхідність корекції при її порушеннях.

6. Розробити практичні рекомендації щодо оптимального лікування дітей з затяжними діареями та оцінити ефективність застосування в комплексній терапії ферментних препаратів (на прикладі Креону).

Об’єкт дослідження. Діти грудного і раннього віку з затяжним діарейним синдромом.

Предмет дослідження. Функціональні та органічні захворювання кишковика.

Методи дослідження. Загальноклінічні, бактеріологічні, імунологічні, інструментальні, аналітико-статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на основі результатів проведених досліджень дана інтегральна клініко-параклінічна характеристика функціональних і органічних захворювань кишковика з синдромом затяжної діареї у дітей грудного і раннього віку.

Виявлена висока сенсибілізація лімфоцитів крові до антигенів умовнопатогенних бактерій, яка спостерігається у дітей з відсутністю або суттєвим дефіцитом представників індигенної мікрофлори кишковика. При нормальних і помірно знижених її показниках підвищення сенсибілізації немає.

Показано, що кишкова мікрофлора в нормі підтримує стабільний рівень локальної імунологічної резистентності. При порушеннях кишкового мікробіоценозу найпершою реагує гуморальна ланка місцевого імунітету, що підтверджує наявність тісного взаємозв’язку між станом мікробіоценозу кишковика і механізмами місцевого імунітету.

Встановлено, що морфофункціональні порушення, які визначають активність патологічного процесу в кишковику, змінюються при затяжних діареях в наступній послідовності: функціональна діарея  ентероколіт. При функціональній діареї можливе відновлення порушених функцій кишковика або перехід в ентероколіт.

Вперше виявлено зниження рівня ферменту фекальної еластази-1 при ентероколітах, що свідчить про залучення в патологічний процес підшлункової залози з пригніченням її зовнішньосекреторної функції.

Обгрунтована доцільність використання в комплексній терапії ентероколітів з затяжним синдромом діареї ферментних препаратів, які, покращуючи процеси травлення чинять інгібуючу дію на умовнопатогенні бактерії і сприяють становленню власної індигенної мікрофлори кишок.

Практичне значення результатів. На підставі виконаних досліджень розроблені критерії клініко-параклінічної діагностики та клінічного перебігу функціональних і органічних захворювань кишковика у дітей грудного і раннього віку.

Обгрунтована доцільність застосування нового неінвазивного методу визначення фекальної еластази-1 в діагностиці порушень зовнішньосекреторної функції підшлункової залози при ентероколітах та з метою диференційної діагностики між ними і кишковою формою муковісцидозу.

Сформульовані принципи та запропоновані алгоритми диференційованої терапії функціональних і органічних захворювань кишковика з використанням ферментних препаратів (на прикладі Креону), що дозволяє підвищити її ефективність, а також зменшити ризик виникнення ентерогенних ускладнень і хронізації патологічного процесу.

Результати проведених досліджень впроваджено в практичну роботу дитячих лікарень Київської області (м. Ірпінь, м. Гостомель), Черкаської області (м. Умань), м. Херсона, м. Кіровограда.

Особистий внесок здобувача. Особисто проведено клінічне обстеження та лікування хворих, інформаційний аналіз сучасних джерел вітчизняної та зарубіжної літератури з досліджуваної проблеми. Автор брала участь в розробці методології та виконанні окремих лабораторних досліджень, самостійно зібрала та проаналізувала результати клінічного та лабораторного обстеження, здійснила систематизацію, статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, сформулювала усі положення, висновки роботи та практичні рекомендації з впровадженням результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднені на: міжнародній конференції “Лечебно-профилактическое и детское питание” (Санкт-Петербург, 1996), 3-му Міжнародному симпозіумі “Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації” (Київ, 1997), наукових симпозіумах з ферментної замісної терапії (Київ, 1997 і 2001), науково-практичній конференції “Актуальные вопросы детской гастроэнтерологии” (Київ, 1998), ІІ-й конференції Асоціації дитячих лікарів України “Лікувально-профілактичне харчування та пробіотики в педіатрії” (Київ, 1998), Х з’їзді педіатрів України “Проблеми педіатрії на сучасному етапі” (Київ, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Организация питания здоровых и больных детей раннего возраста” (Київ, 2000), І-й Всеукраїнській науково-практичній конференції з питань імунології та педіатрії (Київ, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 13 робіт, з них 5 статей в фахових журналах, 1 – розділ в каталозі, 7 – тез доповідей науково-практичних конференцій та з’їздів, в тому числі 4 – без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, характеристики матеріалу та методів досліджень, п’яти розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Роботу викладено на 172 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 24 таблицями, 12 рисунками. Бібліографія займає 31 сторінку і містить 300 джерел, з яких 105 – іноземних авторів.

 

Матеріали та методи дослідження. Обстежено і проведено аналіз історії хвороб 127 дітей віком від 3 місяців до 3 років з затяжною діареєю різної ступені вираженості, тривалістю від 3 тижнів до 6 місяців, які перебували на лікуванні в інфекційно-боксованому відділенні інституту ПАГ АМН України в період з 1995 по 2000 рр. Верифікація діагнозу проведена за результатами комплексного клінічного та параклінічного обстеження з використанням досліджень ВООЗ (1990, 1993), міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям (ВООЗ, Женева, 1995), уніфікованої робочої класифікації розвитку дисбактеріозу кишковика у дітей (Куваєва І. Б., Ладодо К. С., 1991), класифікації хронічних колітів у дітей (Бєлoусов Ю. В., Данилов О. М., 1994).

Оцінку мікробного пейзажу вмісту кишок проводили стандартними методами з використанням диференційно-діагностичних середовищ, а також за допомогою аналізатора