Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих на хронічні гепатити з супутньою патологією біліарної системи

4. Виділити особливості імунної відповіді.

5. Дослідити вплив препаратів, що володіють гепатопротекторною, імуномодулюючою, антиоксидантною дією (ербісол, ессенціале Н, декамевіт), жовчогінною дією (калефлон, фламін).

6. Встановити клініко-лабораторні критерії до диференційованого призначення ербісолу в залежності від ступеня тяжкості перебігу при ХГ з урахуванням патології біліарної системи.

Об’єкт дослідження – патогенез хронічних гепатитів невірусного генезу з супутньою патологією біліарної системи за ступенями тяжкості перебігу.

Предмет дослідження – клінічні, біохімічні, імунологічні, морфологічні зміни у хворих на хронічні гепатити невірусного генезу з супутньою патологією біліарної системи, оцінка ефективності лікування з включенням комбінації ербісола, калефлона.

Методи дослідження – клінічні (опитування, фізичне обстеження), біохімічні (показники загального і прямого білірубіну, білкових фракцій, фібриногену, протромбіну, холестерину (ХС), аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гама-глутамілтранспептидази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), дієнових кон’югатів (ДК), спряжених триєнів (СТ), малонового альдегіду (МА), відновленого глутатіону (ВГ), активності глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонтрансферази (ГТ), глутатіонредуктази (ГР), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), Zn, Cu-супероксиддисмутази, імунологічні (показники клітинного та гуморального імунітету в сироватці крові), серологічні (визначення маркерів вірусних гепатитів у сироватці крові), ендоскопічні (гастродуоденоскопія), сонографічні (УЗД органів черевної порожнини), рентгенологічні (комп’ютерна томографія органів черевної порожнини та заочеревенного простору).

Наукова новизна одержаних результатів. Результати роботи розширюють можливість діагностики та патогенетичного лікування уражень печінки з супутньою патологією біліарної системи.

Вперше визначені критерії клініко-біохімічних особливостей перебігу ХГ невірусного генезу в залежності від ступеня тяжкості та з урахуванням патології біліарної системи.

Встановлена взаємозалежність між інтенсивністю процесів пероксидного окиснення ліпідів та ступенем тяжкості перебігу захворювання, в тому числі із супутньою патологією біліарної системи.

Визначені механізми компенсації та декомпенсації деяких факторів антиоксидантної системи захисту у хворих на ХГ в залежності від ступеня тяжкості перебігу з урахуванням патології біліарної системи.

Вивчені особливості імунореактивності у хворих на ХГ в залежності від ступеня тяжкості перебігу з урахуванням патології біліарної системи. Доведений позитивний вплив ербісолу на клініко-біохімічні, імунологічні показники, підсилення потужності антиоксидантної системи захисту (глутатіонової ланки).

Обгрунтована доцільність диференційованої корекції порушень клініко-біохімічних та імунологічних показників у хворих на ХГ в залежності від ступеня тяжкості перебігу з урахуванням патології біліарної системи.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження засвідчують доцільність комплексного підходу до аналізу клініко-біохімічних, імунологічних, морфологічних показників при ХГ з супутньою патологією біліарної системи; сформульовані критерії для визначення ступеня тяжкості перебігу захворювання: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Показана залежність між ступенем порушень в системі пероксидного окиснення – антиоксидантна система, імунологічними зрушеннями та тяжкістю перебігу ХГ з супутньою патологією біліарної системи. Розроблені схеми диференційованого призначення ербісолу та калефлону у комплексній терапії хворих на ХГ з урахуванням тяжкості перебігу захворювання та супутньої патології біліарної системи.

Основні результати проведених досліджень впроваджено до практики терапевтичних, гастроентерологічних відділень міської поліклініки №1

(м. Чернівці), районної лікарні (м. Сторожинець, Чернівецької області), районній поліклініці (м. Надвірне, Івано-Франківської області), вузловій залізнодорожній лікарні (м. Шепетівка, Хмельницької області). Отримані нові дані включені до учбового процесу 3 медичних вузів.

Особистий внесок пошукувача. Авторкою здійснений вибір об’єму та методів дослідження, постановка мети та формулювання завдань, проведення клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень. Дисертантка самостійно провела аналіз отриманих даних, статистичну обробку результатів, підготовку наукових праць до друку. В роботах, що опубліковані у співавторстві, самостійно зібраний матеріал, здійснено огляд літератури за темою роботи, проведено статистичну обробку даних, зроблено узагальнення, висновки та практичні рекомендації. Забезпечено впровадження результатів роботи в практику.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались на 79-83 підсумкових наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (1998-2002 р. р.). Основні положення дисертаційної роботи було обговорено на четвертому Російському гастроентерологічному тижні (Москва, з 16 по 20 листопада, 1997) ; конференції, присвяченій 20-річчю кафедри гастроентерології Дніпропетровської медичної академії (1999 р.) ; ІІ Українському конгресі гастроентерологів (12-14 вересня, 2000р., м. Дніпропетровськ) ; засіданнях асоціації терапевтів м. Чернівці ім. В. Х. Василенко (2000-2001 р.) ; ІХ конгресі СФУЛТ м. Луганськ 19-22 серпня, 2002).

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені у 13 друкованих роботах (в тому числі 8 статей у фахових журналах, затверджених ВАК України та 4 тез доповідей, 1 інформаційний лист. Затверджена раціоналізаторська пропозиція “Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит в залежності від ступеня тяжкості перебігу” (№ 6702 від 16. 05. 02), отриманий патент на винахід “Спосіб лікування хворих на хронічні захворювання гепатопанкреатобіліарної системи”

(№ 2002010303 від 11. 01. 02, індекс МПК 7 А61К31/00), інформаційний лист №24-2002 “Спосіб використання імуномодулюючого препарату “Ербісол” в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатит ”

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 204 сторінках машинопису та включає вступ, огляд літератури, 5 розділів власних досліджень, висновки та практичні рекомендації. Список використаних джерел складають 374 робіт з України та інших країн СНД та 165 іноземних літературних посилань. Матеріали дисертації ілюстровано 20 таблицями і 12 рисунками.

 

 

Матеріали та методи дослідження. Під наглядом знаходилось 130 хворих на ХГ з супутньою патологією біліарної системи. Вік хворих коливався від 20 до 65. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб відповідного віку; за статевим складом суттєвих розбіжностей не було. Діагноз ХГ верифікували згідно Міжнародної