Концепція планування потреб та ресурсів та засновані на них логістичні системи. Особливості їх використання.

Комплексне практичне індивідуальне завдання на тему:

 

 

 

Вступ

1. Поняття концепції планування потреб та ресурсів і засновані на ній логістичні системи

2. Системи планування потреб та ресурсів нового покоління

2.1. MRP II та ERP-системи

2.2. Система управління внутрішніми ресурсами і зовнішніми зв'язками підприємства

3. Особливості впровадження систем планування потреб у вітчизняних умовах

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.

Перший підхід – «штовхальна» система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.

Матеріальний потік «виштовхується» кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко.

«Штовхальні» (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.

У процесі матеріально-технічного забезпечення «штовхальна» система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції «штовхальна» система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.

Недоліки «штовхальних» систем:

1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;

3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;

4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.

Переваги «штовхальних» систем:

1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;

2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP I, MRPII та інші.

Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається «тягнучою» системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

 

 

Однією з найбільш популярних у світі логістичних концепцій, що ґрунтуються на підході до формування штовхаючих систем, є концепція «Планування потреб/ресурсів» (requirements/resource planning, RP). За змістом вона є протилежною концепції JIT («Точно у термін»).

На концепції «Планування потреб/ресурсів» ґрунтуються: у виробництві і постачанні – система «Планування потреби в матеріалах/виробничого планування потреби в ресурсах» (materials /manufacturing requirements/resource planning, MRP I/MRP II), а в дистрибуції (розподілі) – система «Планування розподілу продукції/ресурсів» (distribution requirements/ resource planning, DRPI/DRPII).

Відповідно до визначення американського дослідника Дж. Орліскі, одного з головних розробників системи MRP І, система «Планування потреби в матеріалах (система MRP) у вузькому значенні складається з ряду логічно пов'язаних процедур, вирішальних правил і вимог, які переводять виробничий розклад у «ланцюжок вимог», що синхронізовані у часі, а також запланованого покриття цих вимог для кожної одиниці запасу компонентів, необхідних для виконання розкладу. Система MRP переплановує послідовність вимог і покриття внаслідок змін або у виробничому розкладі, або в структурі запасів, або в характеристиках продукту».

Хоч сама логістична концепція, закладена в основу системи MRP І, сформована досить давно (в середині 1950-х років), але тільки з появою швидкодіючих комп'ютерів її вдалося реалізувати на практиці. Водночас революція в мікропроцесорних та інформаційних технологіях стимулювала бурхливе впровадження різноманітних складових систем MRP у бізнесі.

MRP системи, інтенсивна розробка теорії яких здійснювалася з початку 60 років, в даний час присутні практично у всіх інтегрованих інформаційних системах управління підприємством.

В даний час використання сучасних інтегрованих систем на українських підприємствах поки не знайшло широкого поширення, тим більше функціональності планування матеріальних ресурсів (MRP)

Перш за все необхідно відмітити, що MRP системи розроблялися для використання на виробничих підприємствах. Якщо підприємство має дискретний тип виробництва (збірка на замовлення, виготовлення на