Конструкція особистості у психоаналізі

 

Психоаналіз є психотерапевтичним методом дослідження і лікування неврозів. Результати психотерапевтичної практики, а також аналіз різних явищ нормальної психічної життя – сновидінь, помилкових дій, дотепності проінтерпретовані Фрейдом як результат дії загальних психологічних механізмів.

Основою психоаналізу є поділ психіки на свідоме і несвідоме. Поведінку і мислення людини визначають несвідомі потяги, що йдуть коренями в травмуючі переживання дитинства або вступають в зіткнення з існуючими в суспільстві моральними і культурними нормами. Виникають внутріпсихічних конфлікти. Дозвіл цих конфліктів здійснюється витісненням зі свідомості «поганих», але природних потягів і бажань. Витіснення потяги і бажання не зникають безслідно, а заганяються в глибини людської психіки і рано чи пізно дають знати про себе, викликаючи напруги.

Процес психоаналізу полягає у вивченні і реорганізації особистості; робиться це для того, щоб індивід міг зберігати свої напруги з меншими труднощами, поки не прийде час їх зняти. Необхідно зробити підсвідоме свідомим і привести під спостереження незадоволені напруги. Щоб повністю провести цей процес, він повинен тривати мінімум рік і становитиме від 3 до 6 сеансів на тиждень тривалістю близько години.

Основними методичними засобами психоаналізу є аналіз вільних асоціацій; аналіз снів і тлумачення сновидінь; аналіз і тлумачення різних помилкових ненавмисних (випадкових) симптоматичних дій повсякденному житті.

Інтерпретація є основним, найбільш важливим інструментом психоаналітика. Вільні асоціації, сни, малюнки і інший продукт творчої діяльності людини є безпосереднім об'єктом для інтерпретації. Інтерпретації в психоаналізі – це переклад важливою значимої інформації про людину з несвідомого рівня на свідомий. У процесі психотерапевтичної роботи напруги в людині знижуються, зникають симптоми захворювання, які виникають в результаті витіснення «негативної» інформації на несвідомий рівень.

Метод вільних асоціацій – дослідний, діагностичний і терапевтичний прийом психоаналізу. Заснований на використанні феномена асоціативності мислення для пізнання глибинних (найчастіше несвідомих) психічних процесів і явищ і застосування отриманої інформації для корекції та лікування функціональних розладів психіки, за допомогою усвідомлення пацієнтами причин, джерел та характеру їх проблем. Особливістю методу є спільна, усвідомлена і цілеспрямована боротьба психоаналітика і пацієнта проти стану психічного дискомфорту або (і) захворювання. Фрейд пропонував розслабитися на кушетці і говорити все, що приходить в голову пацієнтові. Коли це відбувалося, виявлялося, що потужні емоційні потягу несли неконтрольоване мислення у напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджував, що перша випадкова думка містить те, що потрібно, і є забутим продовженням спогади.

Фрейд запропонував відмовитися від контролюючої ролі свідомості при спостереженні за психічними процесами, тому свідомість відсікає виникають на периферії думки й образи ще до того, як вони потраплять у поле уваги аналізує суб'єкта, тим не менш, при аналізі душевних порухів саме ці думки й образи можуть виявитися найбільш важливими.

Метод тлумачення сновидінь. По Фрейду, за допомогою сновидіння відкривається наявність інтенсивної психічної життя в глибинах мозку. Аналіз сновидіння полягає в тому, що відшукують прихований зміст, деформовану несвідому істину, яка таїться в сновидінні. Заплутаність сновидіння, що таїть значимість прихованого змісту, мовою психоаналізу називається опорами, які проявляються навіть тоді, коли бачив сон відмовляється від тлумачення нічних образів, що населяють його розум. За допомогою опорів несвідоме встановлює бар'єри для власного захисту. Вони відокремлюють несвідоме від свідомого світу, роблять несвідоме неясним або деформують неспокійні думки. Сновидіння висловлює таємні бажання за допомогою символів. Таємні думки, перетворюючись в символи, стають прийнятні для свідомості, що дозволяє подолати цензуру. Прояв несвідомого у формі сновидіння – одна з великих таємниць.

Фрейд вирішив обробляти сновидіння як симптоми хвороб і застосовувати для цього той же метод, що і для аналізу, тобто метод вільної асоціації. Але для правильного застосування методу не слід розглядати сновидіння як єдине ціле, тому що таке «розслідування» веде в нікуди. При розгляді сновидіння потрібно брати елемент за елементом, фрагмент за фрагментом і застосовувати правило асоціацій. Сновидіння для Фрейда представляє не тільки об'єкт, гідний наукового інтересу, але ще і засіб глибше пізнати самого себе та інших, виявляючи прихований зміст, що ховається за зовнішнім.

У методах психоаналізу Фрейд так само виділяв аналіз і тлумачення різних помилкових ненавмисних (випадкових) симптоматичних дій повсякденному житті.

Помилкові дії – це психопатологія в повсякденного життя, короткий збій в психічної функції, коли витіснене актуалізується в обхід свідомості, або вчинення іншої дії замість задуманого.

За змістом помилкові дії досить різноманітні. По Фрейду вони можуть проявлятися через парапраксіс: обмовки, описки, очитки, ослишкі; забування імен власних, чужих слів, своїх намірів, вражень; затеріваніе і запрятиваніе речей; дії «помилково».

Фрейд показав, що з вигляду незначні і безглузді помилкові дії служать реалізації несвідомих бажань. Це – компромісні освіти, створювані відповідним свідомим наміром і частковим одночасним здійсненням несвідомого бажання.

Незважаючи на гадану їх безглуздість і невинність, Фрейд відмовляв таким діям в тривіальності, трактуючи їх як значиме в психологічному плані явище – зовнішній прояв недозволених несвідомих конфліктів і витіснених бажань. Як і в сновидіннях, Фрейд бачив у парапраксісе потенційну «дорогу» до таємниць несвідомого.

Не всі помилкові дії легко зрозумілі, проте в ході аналітичної роботи з пацієнтом вдається зрозуміти сенс найзаплутаніших помилкових дій. А помилкові дії пацієнта (забування часу сеансу або оплати лікування) дозволяють отримати важливі відомості про опір і перенесення.

Фрейд надавав аналізу помилкових дій величезне значення і написав про них знамениту книгу – «Психопатологія повсякденного життя» (1901). За помилкою по Фрейду криється витіснення чогось неприємного, що не може бути висловлено навпростець.

Т. ч., основою психотерапевтичних методів психоаналізу є поділ психіки на свідоме і несвідоме. Основними методичними засобами психоаналізу є аналіз вільних асоціацій; аналіз снів і тлумачення сновидінь; аналіз і тлумачення різних помилкових ненавмисних (випадкових) симптоматичних дій повсякденному житті. Найбільш важливим інструментом психоаналітика є інтерпретація.

 

 

Психоаналіз – це вид психотерапевтичної і клінічної практики дослідження і лікування неврозів, а так само філософське вчення про людину, соціальної філософії. Багато моментів вчення Фрейда мають автобіографічні витоки.

Найбільш істотна частина психоаналітичної теорії Фрейда – вчення про людину, що являє собою сукупність разнопорядкових концепцій про природу і сутність людини, її психіці, формуванні, розвитку і структурі особистості, причини і механізми діяльності та поведінки людини в різних соціальних спільнотах.

Поява психоаналізу радикально змінило погляд на світ. Психологія в психоаналізі знайшла живу людину, глибину проникнення в сутність його душі і поведінки. Спочатку психоаналіз розвивався поза основного русла психології, але потім багато фрейдівські ідеї міцно увійшли в психологічні теорії.

Погляди Фрейда можна розділити на три області: метод лікування функціональних психічних захворювань, теорія особистості, при цьому стрижнем усієї системи є його погляди на розвиток і структуру особистості людини.

Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою психоаналізу, і дає можливість зрозуміти науці часто спостерігаються і важливі патологічні процеси душевного життя.

Так, уявлення Фрейда про конфліктну природу людини були розвинені в структурній теорії особистості. Особистість являє собою суперечливу єдність трьох взаємодіючих сфер: «Воно», «Я» і «Над-Я», зміст і дію яких відображає її істота і різноманіття. Сфери особистості перебувають у постійній взаємодії і роблять значний вплив на функціональну діяльність один одного. Постійне протиборство трьох сфер особистості значною мірою пом'якшується захисними механізмами, що утворилися в результаті еволюції людини.

Початком і основою психічного життя людини по Фрейду є інстинкти, потяги і бажання, спочатку властиві людині. Терміном «лібідо» Фрейдом пояснює причини виникнення неврозу, а також описує хід психічного розвитку нормального чоловік. Либидозная енергія пов'язана з інстинктом життя і є основою розвитку особистості, характеру.

Фрейд став першим теоретиком, що вказали на важливість дослідження дитинства для розуміння природи психіки. На його думку, базові риси особистості людини формуються майже повністю до п'ятого року життя.

Психоаналіз є психотерапевтичним методом дослідження і лікування неврозів. Основою психотерапевтичних методів психоаналізу є поділ психіки на свідоме і несвідоме. Невротичний симптом є результатом конфлікту, який виникає через нового виду задоволення лібідо; конфлікту Ід і Его. Невротичні симптоми мають свій сенс і по-своєму пов'язані з життям осіб, у яких виявляються.

Основними методичними засобами психоаналізу є аналіз вільних асоціацій; аналіз снів і тлумачення сновидінь; аналіз і тлумачення різних помилкових ненавмисних симптоматичних дій повсякденному житті. Найбільш важливим інструментом психоаналітика є метод інтерпретації, тобто переведення важливою значимої інформації про людину з несвідомого рівня на свідомий. У процесі психотерапевтичної роботи напруги в людині знижуються, зникають симптоми захворювання, які виникають в результаті витіснення «негативної» інформації на несвідомий рівень.

Істотно важливою частиною вчення Фрейда стала його теорія комплексів (Едипів комплекс і комплекс Електри) як сукупності неусвідомлюваних емоційно забарвлених уявлень, що впливають на поведінку людини.

Важливим компонентом психосоциологической теорії Фрейда є вчення про три принципах психічної діяльності: сталості, задоволення і реальності. Вони забезпечує формування та функціонування особистості, виступаючи в ролі потужних мотиваційних стимулів діяльності.

 

 

1. Андрєєва Г. М. Соціальна психологія. Підручник для вищих навчальних закладів. М. : Аспект Пресс, 2008. 394 с.

2. Зборівський Г. Є. Історія соціології. М. : Гардарики, 2004. 608 с.

3. Єнікєєв, М. І. Загальна та соціальна психологія. М. : Республіка, 2006. 458 с.

4. Соціальна психологія: Хрестоматія: Навчальний посібник для студентів вузів / Упоряд. Є. П. Белінська, О. А. Тіхомандріцкая. М. : Аспект Пресс, 2008. 453 с.

5. Фрейд З. Вступ до психоаналізу. СПб. : Алетейя, 2005. 437 с. Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/freyd/index.php

6. Фрейд З. Психологія несвідомого. М. : Просвещение, 2005. 448 с.

7. Фрейд З. Тлумачення сновидінь. СПб. : Знание, 2007. 386 с.

Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Freid/_TolkSnov_Index.php

8. Фрейд З. : Хроніка – Хрестоматія: Учеб. Посібник / Упоряд. В. А. Луків. М. : Флінта, 2006. 663 с.

9. Шульц Д. П., Шульц С. Е. Історія сучасної психології / Пер. з англ. А. В. Балакунів, В. І. Кузін, Л. Л. Царук / Под ред. А. Д. Наследова. СПб. : Изд-во «Євразія», 2002. 532с. Режим доступу: : //www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/shulc/13.php

10. Сайт А. Я. Психологія: описи психологічних тестів, тестування он-лайн, тренінги, вправи, статті, поради психологів.

Режим доступу: http://azps.ru/sch/frd/frd28.html

11. Сайт психоаналізу, психотерапії та психологічної консультації.