Контроль і ревізія

перевірка дотримання методології бухгалтерського обліку при відображені всіх надходжень, що належать державному бюджету, та всіх повернень коштів, котрі за поданням відповідних органів стягуються як помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Основними напрямами такого контролю є:

• контроль відповідності кошторисів доходів і видатків розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України;
• перевірка доцільності та ефективності витрат бюджетних коштів здійснюється для забезпечення попереднього контролю за використанням коштів державного бюджету;
• контроль за проходженням платежів за дорученням розпорядників бюджетних коштів;
• контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій з витрачання бюджетних коштів

В свою чергу, Державне казначейство – це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державне казначейство утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи є юридичними особами, які мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.

У зв'язку із входженням органів Державного казначейства в систему електронних платежів Національного банку України, запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів та з метою підвищення ефективності роботи Державного казначейства України видано наказ № 93-к від 30 січня 2002 року Державним казначейством України „Про затвердження типової структури управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”.

Розбудова Державного казначейства відбувалась в історично короткий період, воно створювалась не еволюційно, а скоріше, «революційно» в умовах законодавчої бази, яка постійно змінювалась та вимоги якої інколи суперечили одна одній.

Однак чинним законодавством України на органи Державного казначейства покладено й функції виконання видаткової частини державного бюджету шляхом здійснення платежів з єдиного казначейського рахунку в банку через реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних відділеннях Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів. При цьому органи Державного казначейства здійснюють контроль використання коштів державного бюджету відповідно до стадій виконання Державного бюджету за видатками, які встановлені бюджетним кодексом України:

Таким чином, Державне казначейство відповідає за виконання державного та місцевих бюджетів. І ця його функція нерозривно пов’язана з контролем за виконанням бюджету на всіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов’язань, перевірки та оплати.

Конкретно зазначені етапи можна охарактеризувати таким чином:

1) етап зобов’язань. Зобов’язання означає встановлення призначення і, відповідно, резервування частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Зазвичай, зобов’язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов’язання необхідна: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів для взяття нових зобов’язань і для відстеження нових зобов’язань та їхніх наслідків для прогнозу відпливу наявних коштів з єдиного рахунку.

2) етап перевірки. На етапі перевірки бюджетна організація перевіряє і підтверджує, що виконано всі вимоги щодо сплати конкретних видатків (наприклад, товар доставлено або послуги отримано відповідно до угоди, надійшов термін сплати відсотків або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає змогу відстежувати взяті, але ще не сплачені зобов’язання і знати суму ресурсів, необхідних безпосередньо для цієї оплати.

3) етап оплати. На цьому етапі проводиться оплата прийнятих раніше зобов’язань, тим самим скорочується обсяг зобов’язань держави

Операції Казначейства з метою контролю за виконанням бюджету можуть здійснюватися в різних формах. Казначейство встановлює та контролює дотримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов’язань. Після цього на етапі оплати контролюється кожний конкретний платіж.

Казначейська система є невід’ємною частиною державного апарату, який здійснює керівництво державними коштами. І, виходячи з покладених на Казначейство функцій, значна перевага полягає в тому, що діє додаткова ланка в системі внутрішнього аудиту на всіх етапах виконання бюджету.

Таким чином, під казначейським контролем слід розуміти систему відносин з приводу систематичного спостереження і перевірки органами казначейства за надходженнями і видатками державного та місцевих бюджетів на етапі виконання бюджетів з метою запобігання порушень бюджетного законодавства.

Наукова новизна наведеного вище поняття “казначейський контроль” полягає в наступному:

по-перше, дане тлумачення враховує системний підхід щодо визначення казначейського контролю;

по-друге, підкреслюємо, що казначейський контроль виокремлює лише стадію виконання бюджету серед усього бюджетного процесу;

по-третє, підкреслює, що цей контроль здійснюється як за державними, так і за місцевими бюджетами в частині перевірки за видатками і спостереження за надходженнями.

Однак, для більш повного розуміння сутності казначейського контролю за видатками розглянемо, в чому ж полягає сутність касових видатків розпорядників коштів.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів) надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.

Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм.

Новий підхід запроваджено щодо класифікації видатків, який дозволяє визначити не лише сам факт використання міністерствами і відомствами бюджетних коштів, а й пов'язати ці видатки з виконанням програмних завдань