Контроль за виконанням управлінських рішень в готель-ресторані "МИР"

- адміністративні;

- економічні;

- технологічні;

- технічні та ін.

У кожній організації, крім перелічених внутрішніх функцій, є рішення і зовнішні, тобто для взаємодії з суб´єктами зовнішнього середовища, про відносини з постачальниками, покупцями, фінансовими та контролюючими органами, про одержання кредиту в банку тощо.

Такі управлінські рішення оформляються у вигляді доповідних записок, запитань, пропозицій.

Таким чином, наведена класифікація управлінських рішень дає можливість будь-яке рішення охарактеризувати за шістьма ознаками [2, 301].

 

 

Діяльність будь-якої організації складається з двох нероздільних процесів: процесу керування, що полягає в реалізації функцій планування, організації діяльності, мотивації і контролю, і керованого процесу, що розглядається як безліч взаємозалежних операцій, спрямованих на досягнення цілей організації. Хоча в дійсності ці процеси «співіснують», розвертаються паралельно і невіддільні один від іншого, логічно їх розділити, тому що вони здійснюються різними людьми і переслідують різні цілі.

Процес керування – це діяльність керівників, що складається в реалізації визначених функцій керування з метою забезпечення максимальної чи необхідної ефективності керованого процесу. Разом з тим керований процес – це неуправлінська діяльність, тобто конкретні операції і роботи, зв'язані з виробництвом товарів чи наданням послуг і спрямовані на досягнення цілей організації. Наприклад, метою керованого процесу може бути виробництво необхідної кількості товарів, а ціль керування буде полягати в тому, щоб необхідний обсяг виробництва досягти найбільше ефективно. Кінцева мета деякої операції чи діяльності організації взагалі складається в досягненні необхідного результату, а ціль керування полягає в тім, щоб цей результат досягався з максимальної чи досить високою ефективністю. Розходження між ними порозумівається в тому, що в загальному випадку для формулювання цілі операції і цілі керування використовуються різні показники. Наприклад, ціль операції може формулюватися як забезпечення максимального доходу, а ціль керування – як забезпечення максимального очікуваного доходу чи максимальної імовірності того, що величина доходу буде не менше, ніж необхідне значення. Таким чином, ціль керування – це забезпечення максимальної чи необхідної ефективності керованого процесу. Ця мета досягається через вироблення і здійснення керуючих впливів, які є безпосереднім «продуктом» процесу керування, тобто діяльності керівників. Щоб досягти своєї цілі, керуючі впливи повинні впливати на зміну таких факторів зовнішнього чи внутрішнього середовища організації, що узагалі «піддаються» цьому впливу, тобто відносяться до керованих факторів чи перемінних. Зрозуміло, що немає сенсу витрачати час і сили на те, щоб поміняти законодавство чи змусити конкурентів припинити свою діяльність, якщо це перебуває за межами нашого впливу. Тому можна дати наступне визначення.

Керуючі впливи – це дії керівників, що спрямовані на зміну керованих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організації з метою забезпечення максимальної чи необхідної ефективності керованого процесу.

Як відомо, фактори, що впливають на ефективність операцій, можна розділити на три групи: якість активних засобів, способи застосування активних засобів і умови застосування активних засобів. У діяльності організації роль активних засобів грають різноманітні ресурси, що використовуються для досягнення цілей цієї організації. Отже, керуючі впливи повинні бути спрямовані на зміну таких керованих факторів, які характеризують якість ресурсів, способи застосування ресурсів і умови застосування ресурсів організації.

У реальних ситуаціях багато дій керівника дозволяють досягти бажаного результату операції, одначе перш, ніж зробити деякі дії, керівник повинний прийняти управлінське рішення, тобто вирішити – яку мету він переслідує і що необхідно зробити для її досягнення. Інакше кажучи, керівник повинний вибрати мету керування і визначити значення керованих перемінних, котрі забезпечують досягнення цієї цілі. Саме в цьому і полягає сутність процесу прийняття управлінських рішень. Таким чином, вибір цілі керування і вибір значень керованих факторів завжди передують керуючим впливам, тобто конкретним практичним діям керівника. На відміну від них управлінські рішення – це деякий образ чи модель бажаних результатів майбутніх дій. Рішення виникають у свідомості керівника і як тільки починають виконуватися, вони стають керуючими впливами. Таким чином, керуючі впливи суть реалізації управлінських рішень. Якщо згадати, що рішення як процес і рішення як результат – це вибір альтернативи, то можна дати наступне визначення.

Управлінське рішення – це вибір цілі керування і значень керованих факторів, що забезпечують досягнення цієї цілі.

Таким чином, у процесі прийняття управлінських рішень альтернативами є цілі керування організацією і припустимі значення керованих факторів. Часто передбачається, що цілі управлінської діяльності відомі заздалегідь. Однак не можна забувати про те, що вибір цілі керування – це теж управлінське рішення, що має звичайно стратегічний характер і визначає всі наступні рішення керівника. Якщо ціль керування обрана, то керівник повинний подбати про засоби її досягнення. До них відносяться якість ресурсів, способи застосування ресурсів і умови застосування ресурсів організації. Ці фактори являють собою об’єкти управлінського рішення, тобто такі явища і процеси, на які керівник може впливати безпосередньо за допомогою тих чи інших керуючих впливів. При цьому керівник виступає в ролі суб'єкта управлінського рішення. Суб'єктами рішень можуть бути і безпосередні виконавці, якщо вони володіють для цього необхідними повноваженнями.

Для досягнення цілей організації в розпорядженні керівника маються людські, матеріальні, фінансові, інформаційні ресурси. На їхній основі формуються керовані фактори, що впливають на досягнення цілей