Контроль за виконанням управлінських рішень в готель-ресторані "МИР"

Якість ресурсів – найважливіша характеристика внутрішнього середовища організації. Щоб діяльність організації була ефективної, її ресурси повинні бути придатні для досягнення поставлених цілей, тобто мати визначений набір внутрішніх корисних властивостей, що характеризують рівень якості цих ресурсів. Наприклад, якість людських ресурсів – це фізичні, ділові і психічні властивості людей, що працюють в організації. Якість матеріальних ресурсів – це міцність, надійність, продуктивність, безпека і безліч інших властивостей матеріального майна організації. Якість фінансових ресурсів- це купівельна спроможність грошей і стабільність валютного курсу. Якість інформації – це її вірогідність, цінність, насиченість, відкритість і т. д.

Велика частка управлінських рішень – це вибір ресурсів, що володіють необхідною якістю для досягнення цілей діяльності організації. Наприклад, до цього типу відносяться рішення про прийом і звільнення працівників, підвищення їхньої кваліфікації, покупку сировини і матеріалів, придбання нового обладнання, виконання ремонтних робіт, проведення маркетингових досліджень для одержання достовірної інформації про ситуацію на ринку і багато інших.

Найбільш широке коло утворять управлінські рішення, зв'язані з вибором способів застосування ресурсів організації. Наприклад, до них відносяться рішення про плани діяльності фірми, призначення співробітників на ті чи інші посади, розподіл задач і повноважень, організацію взаємодії між підрозділами, технології виконання виробничих і комерційних операцій, методах мотивації персоналу, розподіл матеріальних і фінансових засобів, використання отриманої інформації й інші.

Третя група перемінних – умови застосування ресурсів, як правило, містить у собі некеровані фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. Однак частина з них може знаходитися в «зоні влади» керівника, який має можливість свідомо впливати на значення цих факторів, формуючи сприятливі умови для досягнення цілей організації. Наприклад, рішення, зв'язані з формуванням умов застосування ресурсів, рішення керівників про цільові ринкові сегменти, канали збуту і розподіл продукції, проведення рекламних кампаній (з метою вплинути на поводження споживачів), поділ «сфер впливу» між конкурентами, вибір партнерів і постачальників, організаційну культуру і структуру фірми й інші.

Надзвичайно велику роль для розуміння сутності і природи управлінських рішень грає виявлення факторів, що впливають на процес їхньої розробки і прийняття. Оскільки прийняття рішень залежить як від особистості керівників і їх психологічних особливостей, так і від об'єктивних умов, у яких він знаходяться, усі фактори, що впливають на цей процес, можна розділити на дві великі групи – особистісні (суб'єктивні) і ситуаційні (об'єктивні).

 

 

Організація виконання рішень – це специфічна діяльність керівника, яка завершує управлінський цикл. У процесі організації виконання рішення він стикається з реальною ситуацією, яка найчастіше відрізняється від ідеальної.

Слід враховувати, що керівник організовує не свою власну діяльність, а працю інших людей, тому організацію виконання рішень також слід організовувати. Завдання полягає в оптимальній побудові структури комунікації управлінських працівників і виконавців. У зв'язку з цим можна виділити комунікації, які найчастіше зустрічаються в організації: ланцюжкову, багатозв'язкову, зіркову, ієрархічну.

При ланцюжковій структурі комунікації рішення, яке передається з одного кінця в інший, стає відомим усім виконавцям і всіма обговорюється. Всі зв'язки в такій комунікації однакові, а командний стиль керівника відсутній. Така структура взаємовідносин розпадається, якщо порушується зв'язок між двома учасниками комунікації.

При багатозв'язковій структурі комунікації всі її учасники пов'язані між собою. Вона відзначається достатньою стійкістю і швидкістю передачі інформації. Відношення командування яскраво виражені. В практиці управління вона найбільш часто зустрічається на рівні первинного колективу.

При зірковій структурі комунікації яскраво виявляється «комутатор-керівник», через якого передаються всі завдання. Всі зв'язки зосереджуються на керівникові. Стійкість і швидкість передачі інформації невисокі [14, 105].

Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво виражені командні відносини. Проміжні ступені одночасно є підлеглими і командними.

Організаційно-управлінські рішення оформляють у вигляді наказу або розпорядження, після чого вони набувають сили. Однак велика кількість рішень мігрує в організації у вигляді усних розпоряджень, завдань, побажань та інших керуючих директив. Головне завдання менеджера полягає в тому, щоб організувати виконання такого рішення, забезпечити координацію і контроль виконання.

Таким чином, організація виконання рішень немислима без контролю. Контроль виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за допомогою якого можна одержати інформацію про виконання рішення, досягти мети, яку визначила організація.

Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у своєчасному прийнятті заходів щодо їх ліквідації.

За допомогою контролю не тільки виявляються відхилення від завдань, сформульованих в рішеннях, а й визначаються причини цих відхилень.

Методи реалізації рішень повинні бути такими, які можна застосувати на практиці.

Другою вимогою є економічність рішень. Ефект повинен бути більшим, ніж затрати, пов'язані з їх реалізацією.

Методи реалізації рішень повинні бути точними. Вони мають забезпечувати відповідність одержаного результату тому, якого очікувати.

Методи реалізації рішень повинні бути надійними, не допускати значних помилок і не створювати ситуацій з підвищеним ризиком.

Успіх у справі