Контроль за виконанням управлінських рішень в готель-ресторані "МИР"

V етап. Після того, як управлінське рішення прийняте, набуло відповідної форми та юридичної сили, наступає етап його реалізації. Значення цього етапу визначається тим, що повнота реалізації прийнятих рішень забезпечує реальні результати й зміст (сенс) функціонування управлінської системи. «Реалізованість» рішення – важливий показник ефективності роботи системи управління, яка повинна діяти за принципом «одна проблема – одне рішення». Неприпустимим є, коли після того, як рішення виявиться невиконаним, з тієї ж проблеми приймаються нові рішення.

Прийняті управлінські рішення можуть набирати письмової чи усної форми. Переважно рішення оформляються письмово: (накази, розпорядження, інструкції тощо). В цих документах повинні бути визначені мета й необхідна програма дій для виконання рішення. Після того, як рішення зафіксоване, наступає період його реалізації. Реалізація рішення – процес складний. Досвідчені керівники, приймаючи рішення, оцінюють складність його реалізації й передбачають необхідні умови для його виконання.

Реалізація прийнятого рішення вимагає розробки організаційного плану, спрямованого на досягнення мети даного рішення. В організаційному плані загальний обсяг робіт розчленовується на окремі складові. Для виконання робіт визначаються виконавці й відповідальні особи. При реалізації рішення виконавці окремих робіт повинні бути наділеними певними правами та повноваженнями, й нести відповідальність залежно від завдань, які вирішуються. При цьому використовується принцип делегування відповідальності, який передбачає розподіл відповідальності між усіма учасниками як розробки так і реалізації прийнятого рішення. При делегуванні відповідальності слід враховувати компетентність виконавців, рівень їхньої кваліфікації та досвід. В організаційному плані визначаються терміни виконання рішення й обсяг виділених ресурсів.

Після розробки плану реалізації рішення він в обов'язковому порядку доводиться до виконавців. Доведення управлінського рішення до виконавців супроводжується поясненням його змісту й значення, а також передбачуваних результатів. Якщо рішення стосується колективу працівників, то програма його виконання обговорюється активом підприємства.

VI етап. Процес реалізації прийнятого рішення тісно пов'язаний з контролем за його виконанням. Ефективний контроль за виконанням рішення неможливий без чіткого обліку виконання окремих робіт. При цьому використовуються три види обліку: статистичний, бухгалтерський, оперативний. Завданням контролю є не лише своєчасне виявлення відхилень від визначеної програми, але й швидка їх ліквідація або упередження. Від ефективності контролю зрештою залежить реальність рішень, що приймаються, й своєчасність їх виконання.

Дієвим інструментом контролю за виконанням рішення є метод сіткового планування й управління. За його допомогою встановлюється чітка відповідальність виконавців за виконанням окремих робіт, порівнюються фактично досягнуті результати з цілями, визначається відповідність реального стану виконання робіт із запланованими термінами й етапами виконання. В результаті контролю може з'явитись необхідність внесення до прийнятих рішень певних коректив, а іноді прийняття нових рішень. Причинами цих змін можуть бути як об'єктивні так і суб'єктивні фактори (зовнішні причини, зміна обставин, недосконалість прийнятого рішення, погана організація виконання рішень і т. п.).

У разі, коли рішення втрачає свою дієвість, керівник повинен його терміново змінити. Іноді виявляється достатнім лише часткове корегування деяких елементів рішення (наприклад, змінити зміст певних завдань або кінцевих і проміжних календарних термінів).

Незалежно від стану виконання повинні підбиватися підсумки реалізації управлінського рішення. Підбиття підсумків, крім виховного впливу має й управлінське значення. Воно є перевіркою ефективності використання системи прийняття й реалізації управлінських рішень.

У практиці перевірки виконання управлінських рішень використовуються такі різновиди контролю, як:

- попередній (його мета – надати більш глибоке обґрунтування рішенню, що приймається) ;

- поточний (з його допомогою вносяться корективи до процесу виконання прийнятих рішень) ;

- заключний (застосовується для перевірки ефективності прийнятого рішення).

Контроль є об'єктивною необхідністю в процесі прийняття управлінських рішень, тому що завдяки йому реалізуються організаційні плани й здійснюється спостереження за ходом їх виконання.

 

 

На сьогоднішній день перед готелем-рестораном «МИР» значна кількість проблем. Частина їх потребує дослідження, а частина – конкретних дій, заходів, робіт.

Важливим залишається доповнення практичного досвіду і навичок керівників теоретичними шляхом підготовки, прийняття, організації контролю за виконанням управлінських рішень менеджер здійснює управлінський вплив на виробничі, економічні і соціальні функції організації.

Рішення менеджера – це форма управлінського цілеспрямованого впливу на процеси, які проходять в організації.

Найважливішим мобілізуючим елементом у функціонуванні системи управління організацією є управлінське рішення.

При переході підприємств на ринкові відносини, коли розширюються права менеджерів і підвищується відповідальність за рівень господарювання у конкурентному середовищі, значення управлінських рішень зростає. Таким чином, управлінське рішення є результатом попередньо продуманої цілі і засобів її досягнення.

Управлінські рішення менеджера повинні відповідати таким вимогам: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об'єктивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність.

Управлінське рішення – це підсумок попередньо обдуманої цілі та засобів її досягнення.

Важливим для менеджера є не тільки своєчасне, а й правильне вирішення проблем, що виникають, вони можуть виявитися і в результаті аналізу підсумків роботи у минулому періоді.

Будь-яке прийняте рішення потребує розробки чіткого визначення дій з його виконання. Для цього складається план його реалізації (план-графік) з чітким визначенням основних дій цього процесу і відповідальних, а також виконання рішення в цілому.

Важливе місце у процесі виконання рішення займає координування зусиль виконавців, створення атмосфери взаємодопомоги і співробітництва у поєднанні з високою дисципліною та вимогливістю.

Усі методи обґрунтування управлінських рішень поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

Якісні методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.

Вимоги до ефективного контролю управлінських рішень менеджера:

1. Систематичність як постійна перевірка і аналіз фактичної ситуації.

2. Всеохоплюючий характер – залучаються до контролю всі служби управління і всі види діяльності.

3. Предметність – умілий вибір питань, які підлягають контролю на різних рівнях управління.

4. Цілеспрямованість і результативність контролю. Направленість його на усунення недоліків, які стримують розвиток організації.

 

 

1. Аунану Ф. Ф. Наукові методи прийняття рішень у керуванні. – М. : Економіка, 2002.

2. Бутуев С. Д. Морозов В. В. Динамічне лідерство в управлінні проектами: Монографія / Українська асоціація управління проектами. – К., 2003.

3. Василенко В. О., Узунов В. Н. Системи менеджменту / Нач. пос. У 2-х томах. – Сімферополь: СІЕУ, 2000.

4. Василенко В. О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник – К. : ЦУЛ, 2003.

5. Вевзелюк А. А. Розрахунки ефективності господарських заходів. – Мінськ: Наука, 2004.

6. Гірняк О. М. Лазановський П. П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Л. 2004.

7. Голубків Е. П. і ін. Маркетинг: вибір кращого рішення. – М: Економіка. – 2004.

8. Друкер П. Керування, націлене на результати. – М. : Технологічна школа бізнесу, 2003.

9. Ефремов О. В. Мистецтво керування. – К. : УМКУ, 2003.

10. Иванов А. И. Малявина А. В. Разработка управленческих решений. – М. : МАЭП, 2007.

11. Карданская М. Л. Основы принятия управленских решений: Учебное пособие. – М. : Русская Деловая литература, 2001.

12. Карпов А. В. Психология принятия управленских решений / Под. ред. В. Д. Мидрикова. – М. : Юрист, 2001.

13. Кнорринг В. Н. Основы искусства управления. – М. : «Дело», 2004.

14. Кліланд Д. та ін. Системний аналіз і цільове керування. – М. : Прогрес, 2003.

15. Ковнаків В. М. Теорія і практика прийняття управлінських рішень. – К. : МАУП, 2004.

16. Кузьмін О. Є. Мельник О. Г. Основи менеджменту: Підручник. – К. : “Академвидав”, 2003.

17. Гулагин О. А. Принятие решения в организации. – СПб. : Сентябрь, 2000.

18. Курочкін А. С. Керування підприємством. – К. : МАУП, 2003.

19. Ларичев О. Н. Наука і мистецтво прийняття рішень. – М. : Наука, 2002.

20. Лесечко М. Д. Основи системного підходу: теорія, методологія, практика: Навч. посібник – Л. : ЛРІДУ УАДУ, 2002.

21. Лесечко М. Д. Чемерис А. О., Рудніцька Р. М. Психологія управлінських рішень і створення ефективних команд: Навчальний посібник. – ЛРІДУ УАДУ, 2003.

22. Лесечко М. Д. Чемерис А. О., Рудніцька Р. М. Технологія прийняття управлінських рішень в органах державного управління та органах місцевого самоврядування: Нач. пос.. – Л. : ЛРІДУ УАДУ, 2003.

23. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. пос. – К. : ТОВ “УПВК “ЕкоОЗ”, 2000.

24. Немцов В. Д., Довгань Л. Э. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. – К. : ТОВ “УВНК “Екс об”, 2004.

25. Панфілов А. С. Системний підхід в організації керування підприємством. – М. : Знання, 2001.

26. Пітерс Т. Та інші. У пошуках ефективного керування: досвід кращих компаній. – М. : Прогрес, 2001.

27. Планкетт Л. І ін. Вироблення і прийняття управлінських рішень. – М. : Економіка, 2007.

28. Покропивний С. Ф. Економічне обґрунтування інженерних рішень. – К. : Техніка, 2001.

29. Смирнов Е. О. Основи теорія організації. – М. : “Аудит”, ЮНІТІ, 2004.

30. Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2002.

31. Троянівський В. М. Разработка управленческих решений. – М. : РДП, 2003.

31. Фантхутдинов Р. А. Виробничий менеджмент: Підручник для вузів. – М. : Банки і біржі, ЮНИТИ, 2007.

32. Хол А. Досвід методології для системотехніки / Пер. з англ.. – М. : Радянське радіо, 2003.