і містить всього 3-4 пункти основної інформації плюс кілька пунктів, пов'язаних з демографічними і соціальними характеристиками опитуваних. Такі анкети нагадують аркуші всенародних референдумів. Опитування поштою відрізняють від анкетування на місці: у першому випадку очікується повернення опитувального аркуша, у другому - анкетер сам збирає заповнені аркуші. Групове анкетування відрізняється від індивідуального. У першому випадку анкетують оразу до 30-40 чоловік: анкетер збирає опитуваних, інструктує їх і залишає для заповнення анкет, у другому - він звертається індивідуально до кожного респондента. Організація “роздавального” анкетування, включаючи опитування за місцем проживання, більш трудомістка, ніж, наприклад, опитування через пресу або Інтернет, яке також широко використовується на практиці. Однак останні є малорепрезентативними відносно багатьох груп населення, тому скоріше можуть бути віднесені до прийомів вивчення громадської думки користувачів даних видань.
Нарешті при класифікації анкет використовують також численні критерії, пов'язані з темою опитувань: анкети на з'ясування ціннісних орієнтацій, статистичні анкети (у переписах населення), хронометражі добових бюджетів часу і т. д.
При проведенні опитувань не можна забувати, що з їх допомогою виявляються суб'єктивні думки і оцінки, які піддані коливанням, впливам умов опитування та іншим обставинам. Щоб мінімізувати перекручування даних, пов'язані з цими факторами, будь-який різновид опитувальних методів слід проводити у максимально стислий термін. Не можна розтягувати опитування на довгий час, тому що до кінця опитування можуть змінитися зовнішні обставини, а інформація про його проведення буде передаватися опитуваними один одному з певними коментарями, і ці судження почнуть впливати на характер відповідей тих, хто пізніше потрапить до складу респондентів.
Незалежно від того, застосовується інтерв'ю чи анкетне опитування, більшість проблем, пов'язаних з надійністю інформації, виявляються для них спільними.
1.2. Приклади запитань відкритого і закритого, напівзакритого типу, табличних запитань, запитань меню, запитань-фільтрів
Закриті запитання складаються із запитання та фіксованої кількості відповідей. Серед варіантів відповідей обов'язковою є нейтральна відповідь - "не знаю", "важко відповісти". Закрите запитання є монотематичним, тобто відповідь на нього фіксує ставлення респондента до конкретного явища. Наприклад:
Запитання: Ви любите обговорювати політичні проблеми?
Варіанти відповідей:
1. Так.
2. Ні.
3. І так, і ні.
4. Важко відповісти.
До закритих належать запитання, в яких оцінюються проміжки часу. Наприклад:
Запитання : Як часто Ви дивитесь новини?
Варіанти відповідей:
1. Щодня.
2. Раз на тиждень або частіше.
3. 3-4 рази на тиждень.
4. Ніколи.
У запитаннях відносно часових проміжків, як правило, нейтральна відповідь не передбачена.
Декілька однотипних закритих запитань можна об’єднати в таблицю.
Наприклад:
“Нижче наведені думки відносно різних аспектів громадської думки. Відзначте, будь ласка, кожну думку – згодні Ви з нею чи ні”.
№ з/п |
Теза |
Згодні |
Не згодні |
Не знаю |
1 |
Громадській думці завжди слід довіряти |
|
|
|
2 |
Громадська думка виникає у результаті складання численних і різних поглядів людей |
|
|
|
3 |
Удосконалення вивчення громадської думки передбачає комплексний характер соціологічних досліджень |
|
|
|
Напівзакриті запитання – це питання, в яких респонденту даються декілька варіантів відповідей. Крім того, є так звана відкрита відповідь, варіант якої може написати респондент самостійно. У напівзакритих запитаннях даються поради щодо кількості варіантів відповідей, які може вибрати респондент. Найчастіше можливі такі варіанти: “Не більше однієї відповіді”, “Оберіть не більше трьох відповідей”, “Будь-яка кількість відповідей”. Наприклад: Запитання:
Як Ви найчастіше проводите вільний час? (оберіть не більше трьох відповідей). Відповіді:
- Дивлюсь телевізор.
- Граю в комп’ютерні ігри.
- Сплю.
- Зустрічаюсь з друзями.
- Займаюсь спортом.
- Читаю книги.
- Займаюсь улюбленим хобі.
- Ваш варіант (напишіть)____________________.
Відкриті запитання - це запитання без фіксованих варіантів відповідей. Респондент самостійно повинен написати відповідь на нього. При цьому запитання повинно передбачати розгорнуту відповідь. Наприклад, запитання: "Ви часто дивитесь політичні ток-шоу у вільний час?" не можна вважати відкритим, тому що інформація, яку ми можемо одержати, є мінімальною. Більш інформативним було б запитання: "Які політичні ток-шоу ви любите дивитися у вільний час?". Слід зазначити, що відкриті запитання найчастіше використовуються з дослідницькою метою на етапі розроблення нової анкети або при вивченні складної проблеми, яку важко формалізувати. Процедура аналізу відкритих запитань є досить складною, тому підчас конструювання власної анкети слід уникати таких запитань або використовувати їх якнайменше.
В опитуваннях досить часто використовується табличний, або комбінований, тип запитань. Наприклад:
1. Скажіть, будь ласка, як часто ви з ровесниками обговорюєте наступні проблеми?
По суті справи тут представлений не одне, а група питань (тому цей спосіб і називають комбінованим), об'єднаних єдиною формою (тому його й називають табличним). Соціологи досить охоче користуються табличними питаннями, оскільки вони мають ряд переваг.
По-перше, вони дуже ємнісні і в той же час займають мало місця. Якби наведене табличне питання було б представлене серією окремих питань з повним найменуванням кожного питання і повним набором власних альтернатив, це зайняло б принаймні в три рази більше місця. З огляду на те, що