Лекція 1: Основні фонди підприємства

де T – робочий час, витрачений на виробництво продукції за певний період, нормо-години, дні, місяці тощо;

Q – кількість продукції, виробленої за той самий період (у натуральних або вартісних вимірниках).

Показник трудомісткості має низку переваг порівняно з показником виробітку:

він відображає прямий зв’язок між обсягом виробництва та витратами праці;

застосування показника трудомісткості дає змогу виявити фактори та резерви зростання продуктивності праці;

він дає змогу порівнювати витрати праці на однакові вироби у різних цехах та дільницях підприємства.

 

 

 

1. Економічна сутність оплати праці

2. Види заробітної плати

3. Функції заробітної плати

 

 

Заробітна плата являє собою винагороду, виражену, як правило, у грошовому еквіваленті, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата – це одна з найважливіших соціально – економічних категорій, один з економічних важелів, який поєднує інтереси працівника, роботодавця та держави: вона є основним засобом задоволення особистих потреб працівників; стимулює скорочення витрат на виробництві, зростання продуктивності праці, розвиток суспільного виробництва; є засобом перерозподілу кадрів по галузях н/г.

Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюється чинним законодавством України, відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що входить до собівартості продукції.

 

 

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітна плата.

Номінальна означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю.

Реальна засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей (купівельна спроможність номінальної заробітної плати.)

За структурою заробітна плата складається з основної та додаткової, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування).

Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає: доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – до них належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або здійснюються понад встановлені ним норми. (оплата простоїв не з вини працівника, винагороди за відкриття та винахідництво, матеріальна допомога на оздоровлення та ін.).

У загальній структурі заробітної плати, основна становить 70-80% загальної величини заробітної плати, на додаткову заробітну плату, заохочувальні та компенсаційні виплати припадає 20-30%.

Існує поняття мінімальної заробітної плати – законодавчо встановлений розмір оплати праці, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником роботу.

 

 

Функції ЗП:

відтворювальна – забезпечує відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

стимулююча – передбачає встановлення таких розмірів оплати праці, які б спонукали працівників до підвищення кількості, якості і результатів праці;

регулююча – засіб розподілу та перерозподілу кадрів;

соціальна – забезпечення соціальної справедливості (однакова оплата за однакову працю).

Лекція 5: Класифікація витрат.

Для досягнення своєї основної мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов'язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Операційні витрати ще називають поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за сировину і матеріали, заробітну плату та ін.), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві.

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг).

Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з важливіших показників ефективності виробництва.

Для підприємства важливо визначити витрати, які відшкодовуються за рахунок собівартості, а які – за рахунок прибутку.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються в собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом.

В основу