Лекція 1: Основні фонди підприємства

права користування майном (права користування земельною ділянкою, будівлею, на оренду приміщень тощо) ;

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо) ;

права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау тощо) ;

авторські та суміжні з ним права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо) ;

інші нематеріальні активи (право на проведення певного виду діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Незавершене будівництво. У цій статті відображається сума інвестицій, вкладених у нове будівництво (включаючи устаткування, що підлягає монтажу), яке здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Основні засоби. До основних засобів підприємства належать матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг (виконання робіт). До складу основних засобів відносять:

будинки та споруди;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар;

інші основні засоби.

Критеріями віднесення матеріальних активів до основних засобів є:

призначення – утримуються не для перепродажу або переробки;

очікуваний термін використання – більше як 12 місяців з дати зарахування об’єкта на баланс підприємства.

Довгострокові фінансові інвестиції. До них належать фінансові інвестиції підприємства, здійснені на період більше одного року, а також всі інші інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку внаслідок отримання відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод.

У складі довгострокових фінансових інвестицій розрізняють:

а) довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються згідно з методом участі в капіталі;

б) інші фінансові інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі, якщо підприємство завдяки цим інвестиціям можу справляти або справляє суттєвий вплив на дочірні або асоційовані інші підприємства. На існування або наявність значного впливу на інше підприємство вказують:

володіння інвестором не менш як 20% акцій цього підприємства;

присутність інвестора в раді директорів такого підприємства;

участь інвестора в процесах прийняття рішень тощо.

Згідно з методом участі в капіталі, балансова вартість інвестицій, яка спочатку оцінюється за собівартістю, збільшується (або зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (або збитках) асоційованого підприємства.

Якщо здійснені довгострокові фінансові інвестиції не дають змоги підприємству суттєво впливати на асоційоване підприємство, то їх розглядають як інші фінансові інвестиції (наприклад, здійснені довгострокові інвестиції в боргові цінні папери, довгострокові внески на депозитні банківські рахунки тощо).

Довгострокова дебіторська заборгованість. У цій статті відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати складання балансу, наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою або працівника підприємства за отриманою ним від підприємства позикою на термін більше як 12 місяців.

Відстрочені податкові активи. Тут відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між податком на прибуток, обчисленим за діючим податковим законодавством, та податком, обчисленим згідно з Положеннями бухгалтерського обліку в Україні.

Як уже зазначалось раніше, сума прибутку, визначена згідно з діючим положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та чинним податковим законодавством в Україні, неоднакова, що пояснює різницю і в сумі податку на прибуток. Якщо податок, обчислений згідно з податковим законодавством, перевищує податок на прибуток, обчислений відповідно до обраної підприємством облікової політики, то виникають відстрочені податкові активи, які в наступних періодах будуть відшкодовуватись.

У розділі активу балансу “Витрати майбутніх періодів” відображаються витрати, понесені підприємством у звітному періоді, але які не належать до наступних періодів (наприклад, сплачена на рік вперед орендна плата, витрати на передплату періодичних видань тощо).

Підсумок балансу відображає балансову вартість усіх ресурсів (активів), що контролюються підприємством.

У пасиві балансу подано інформацію про склад джерел формування ресурсів підприємства.

За структурою пасив балансу складається з таких розділів:

власний капітал;

забезпечення витрат і платежів;

довгострокові зобов’язання;

поточні зобов’язання;

доходи майбутніх періодів.

Розглянемо послідовно складові елементи цих розділів.

Власний капітал є основою для початку та розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства. Розмір власного капіталу та співвідношення його величини із обсягом залучених зовнішніх джерел фінансування характеризують ступінь самостійності та фінансової незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

До складу власного капіталу підприємства належать:

1) статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внесками власників (учасників) до капіталу підприємства. Співвідношення часток внесків окремих власників у статутному капіталі слугує основою для розподілу фінансового результату діяльності підприємства та майна (у разі його ліквідації). Якщо підприємство засноване як акціонерне товариство, то сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного акціонера визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій;

2) пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Ця стаття балансу застосовується кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків