Людський капітал

 

 

Вступ

1. Поняття людського капіталу

2. Генезис теорії

3. Аналіз сучасних поглядів на теорію людського капіталу

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Теорія людського капіталу дуже актуальна в наш час, незважаючи на те, що технічний прогрес все більше впроваджується в наше життя. Цій теорії надається велике значення, оскільки вона дозволяла із загальних позицій вивчати багато явищ ринкових відносин, виявляти ефективність вкладених в людський фактор фінансових коштів. У виробництві праця людей поступово замінюється працею машин. Але людина завжди є і буде вище всієї техніки, так як вона є її безпосереднім творцем. Техніка, яка створює багатства, приходить в життя через технологічні знання і організаційні удосконалення. І тільки досвідчена кваліфікована робоча сила здатна керувати високо технологічним процесом. Крім цього, необхідно знання ділової кон’юнктури, ринкових можливостей, способів їх практичного застосування, але і в цьому випадку нам необхідні знання людини, її «капітал», використовуваний в процесі виробництва для створення багатства суспільства. Застосування поняття «людського капіталу» дозволяє зрозуміти роль соціальних інститутів, з’ясувати не тільки соціальні параметри, але і провести економічний аналіз впливу соціального фактору на ринкову економіку.

 

 

Людський капітал – в економічній науці – здатність людей до участі в процесі виробництва. Людський капітал підрозділяється на: Загальний людський капітал – знання, вміння, навички, які можуть бути реалізовані на різних робочих місцях, в різних організаціях. Специфічний людський капітал – знання, вміння, навички, які можуть бути використані тільки на певному робочому місці, тільки в конкретній фірмі. Людський інтелектуальний капітал – капітал, втілений в людях у формі їх освіти, кваліфікації, професійних знань, досвіду. Отже, під людським капіталом в економіці розуміється запас знань, здоров’я, навичок, досвіду, які використовуються індивідом для отримання доходу. Потрібно відзначити, що це не просто сукупність знань, здібностей, якими володіє людина. Значить, під поняттям «людський капітал» слід розуміти:

• придбаний запас знань, умінь, навичок;
• що цей запас доцільно використовувати в тій чи іншій сфері суспільної діяльності, і це сприяє зростанню продуктивності праці і виробництва;
• що використання даного запасу приводить до зростання заробітків (доходів) даного працівника в майбутньому шляхом відмови від частини поточного споживання;
• що збільшення доходів сприяє зацікавленості працівника, і це призводить до подальшого інвестування в людський капітал;
• що людські здібності, дарування, знання і т. д. є невід’ємною частиною кожного людини;
• що мотивація є необхідним елементом для того, щоб процес відтворення (Формування, накопичення, використання) людського капіталу носив повністю завершений характер.

Людський капітал, будучи частиною сукупного капіталу являє собою накопичені витрати на загальну освіту, спеціальну підготовку, охорону здоров’я, переміщення робочої сили [2]. Види «людського капіталу» економісти класифікують за видами витрат, інвестицій в «людський капітал». І. В. Іллінський виділяє внаслідок цього такі складові: капітал освіти, капітал здоров’я і капітал культури. Таким чином, на його думку, формула людського капіталу приймає наступний вигляд:

ЧК = Кз + Кк + Ко, де ЧК – людський капітал; Ко – капітал освіти; Кз – капітал здоров’я; Кк – капітал культури.

Розрізняють два види людського капіталу: споживчий, створюваний потоком послуг, споживаних безпосередньо (творча і освітня діяльність); продуктивний, споживання, якого сприяє суспільній корисності (створення засобів виробництва, технологій, виробничих послуг і продуктів). Людський капітал класифікується за формами, в яких він втілений:

• живий капітал включає в себе знання, здоров’я втілене в людині;
• неживий капітал створюється, коли знання втілюються в фізичних, матеріальних формах;
• інституціональний капітал являє собою інститути, сприяючі ефективному використанню всіх видів людського капіталу.

Для характеристики якості людського капіталу (рівня, якості, кількості) використовується система показників. Це показники – інтегральні, приватні, соціальні (Натуральні) і економічні (вартісні). Вартість людського капіталу економісти визначають як на макро – так і на мікрорівнях. Мікрорівень – це вартість витрат фірми по відновленню людського капіталу фірми. На макрорівні розглядаються соціальні трансферти, що надаються населенню, як в натуральної, так і в грошовій формі, а так само пільгове оподаткування, яке є цільовими витратами держави. Економісти при визначенні поняття «людський капітал» враховують наступні особливості:

Людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, а також основоположним чинником економічного зростання.

Формування людського капіталу вимагає значних витрат як від самого індивідуума так і від суспільства в цілому.

Людський капітал може бути накопичений, а саме індивідуум може набувати певних навичок, здібності, може збільшити своє здоров’я.

Людський капітал на протязі свого життя не тільки здобуває знання, але й зношується, як фізично, так і морально. Застарівають знання індивідуума, тобто економічно змінюється вартість людського капіталу в процесі буття, людський капітал амортизується.

Інвестиції в людський капітал дають своєму власнику, як правило, в майбутньому більш високий дохід. Для суспільства вкладення дають більш тривалий (за часом) і інтегральний (за характером) економічний і соціальний ефект.

Інвестиції в людський капітал носять досить тривалий характер. І якщо інвестиції в людський капітал освіти мають період 12 – 20 років, то в капітал здоров’я людина виробляє вкладення протягом усього періоду часу.

Людський капітал відрізняється від фізичного капіталу за ступенем ліквідності. Людський капітал не відділимо від