Людина та комунікація

Невербальна комунікація- обмін і інтерпретація людьми повідомлень, закодованих і передаваних за допомогою виразних рухів тіла: звукового оформлення мови; встановленим чином організованого мікросередовища, що оточує людину; використання матеріальних предметів, що мають символічне значення. Невербальна комунікація здійснюється за участю різних сенсорних систем: зору, слуху, шкірно-тактільного відчуття, смаку, нюху. Полісенсорна природа невербальної комунікації була покладена в основу виділення різних її видів.

Невербальні комунікації поліфункціональні, вони: створюють образ партнера по спілкуванню; виконують функцію випереджаючої (щодо мови) маніфестації психологічного змісту спілкування; підтримують оптимальний рівень психологічної близькості між особами що спілкуються; виступають в якості маскування «Я-особистості»; є засобом ідентифікації партнерів по спілкуванню; виконують функцію соціальної стратифікації – виступають в якості показника статусно-рольових відносин; виконують функцію економії мовленнєвого повідомлення; виступають в ролі уточнення, посилюють емоційну насиченість сказаного. Впізнання невербальних комунікацій можливо не тільки тому, що типологія виразів обумовлена єдиним нервовогенетичним механізмом, але й тому, що і прийоми вербальних виразів визначаються соціальними нормами. Способи інтерпретації невербальної поведінки можна звести до наступних: емпатія – співчуття, співпереживання; імітація – наслідування; проекція свого стану; оцінка стану співрозмовника на основі ситуації.

Вербальна комунікація особистості.

Мова – це і результат, і необхідний компонент соціального розвитку людини.

І. П. Павлов писав: «... тварини і примітивні люди взаємодіяли з навколишнім світом тільки за допомогою тих вражень, які вони отримували від кожного окремого подразнення у вигляді різних відчуттів – зорових, звукових, температурних... Це перша сигнальна система дійсності. Величезна перевага людини над тваринами полягає в можливості мати загальні поняття, які утворилися за допомогою слова... Слово склало другу, спеціальну нішу, сигнальну систему дійсності, будучи сигналом перших сигналів». Таким чином, головною відмінністю людської комунікації у порівнянні з зоокоммунікаціей тварин є, за словами Л. С. Виготського «єдність спілкування і узагальнення». Дійсно, всяке слово природної мови, окрім власних імен, узагальнює, тобто може бути віднесено до безлічі предметів, властивостей, дій. Єдність спілкування і узагальнення обумовлює дві основні функції природної мови і мовлення: по-перше, комунікативна функція, завдяки якій реалізується смислове спілкування людей; по-друге, пізнавальна, тобто узагальнене бачення реального світу.

Писемність – це переклад нашої природної мови (акустичних знаків) в послідовність знаків що оптично сприймаються людиною. Функціонування письмових комунікацій дозволяє нам оформляти наші думки, ідеї в тексти, накопичення, зберігання і передача яких є найважливішою передумовою існування культури. Текст являє собою продукти мови та думок особистості, що є зафіксованим на листі паперу або/та зберігається в електронному вигляді на матеріальному носії інформації. Для розуміння тексту потрібне, по-перше, знання мови, по-друге, знання про факти соціального життя [5; с. 23-31].

На сучасному етапі життєдіяльності людини первинна роль в процесах акумуляції і поширенняінформаціїв глобальному контексті належить Всесвітньої мережі Інтернет. Кінець 80-х років XX століття був ознаменований новим твердженням, опублікованим в Зеленій книзі Європейської комісії, згідно з яким телекомунікаційні мережі були проголошені «нервовою системою» сучасного економічного і соціального життя. Розвиток світової інформаційної інфраструктури, що отримала згодом ім'я глобальної інформаційної інфраструктури, поклало початок процесам глобалізації світової спільноти. Звідси-найважливіші висновки про формотворну роль інформаційно-комунікаційних технологій в процесі розвитку інформаційної комунікації, зроблені в 2000 р. Окинавською Хартією 4 глобального інформаційного суспільства, відповідно до якої: 1. ІКТ є найбільш важливим чинником формування суспільства XI століття; 2. Революційна дія ІКТ міняє спосіб життя людей, вносить нові риси в їх освіту і роботу, а також модифікує характер взаємодії уряду і громадянського суспільства, зміцнюючи довіру до інститутів демократії; 3. Нарешті, інформаційно комунікаційні технології швидко стають життєво важливим стимулом розвитку світової і національної економіки, відкриваючи перед учасниками громадського простору нові можливості відкритого, ефективного і творчого підходу до рішення актуальних економічних і соціальних проблем, а також забезпечуючи процесистійкого економічного зростання. ІКТ стають сьогодні ключовим елементом реструктуризації основних сфер соціально-економічного устрою людського буття [6; с. 5-8].

 

 

Будь яка людина, помічає вона це або ні, кожен день стикається з різноманітними формами комунікацій, які набули свого розвитку із зростаючим темпом розвитку інноваційних технологій та різноманітної техніки, основною метою яких