Механізм функціонування міжнародних організацій

Найбільш чітко загальні принципи міжнародних відносин сформульовані в Заключному акті Наради з безпеки й співробітництва в Європі (підписано 35 європейськими та північноамериканськими державами в Гельсинкі в 1975 р.). Вони відомі як «Десять принципів», що регулюють міжнародні відносини в усьому світі і охоплюють найважливіші сфери зовнішньої діяльності держав. Ось ці принципи:

1.Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суверенітету.

2.Незастосування сили або погрози силою.

3.Непорушність кордонів.

4.Територіальна цілісність держав.

5.Мирне урегулювання спорів.

6.Невтручання у внутрішні справи інших держав.

7.Поважання прав людини і основних свобод, включно свободи думки, совісті, релігії та переконань.

8.Рівноправність і право народів на самовизначення.

9.Співробітництво між державами.

10.Сумлінне виконання міжнародно-правових обов'язків.

Спеціальні принципи є підставою для дії організації в конкретній сфері, часто притаманній тільки цій організації. Так, наприклад, Світова торговельна організація (СТО) декларує такі принципи:

—Торгівля без дискримінації (принцип найбільшого сприяння).

—Розширений доступ до ринків.

—Сприяння справедливій конкуренції.

—Захист через тарифи.

—Заохочення розвитку і економічних реформ.

З цих принципів перший і останній застосовуються й деякими іншими організаціями; решта – специфічні саме для СТО.

Спеціальні принципи можуть також використовуватись в регіональних інтеграційних об'єднаннях, коли необхідно підкреслити специфічність регіону.

Наприклад, серед принципів, що лежать в основі діяльності Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛАІ), є такі:

—плюралізм в політичних і економічних питаннях;

—конвергенція угод, що ведуть до утворення спільного ринку Латинської Америки; 

—диференційоване відношення на основі трьох категорій держав-членів (розвинені, середньорозвинені, найменш розвинені країни).

організація створюється з метою вирішення конкретних завдань та прийняття певних рішень. 

Рішення можуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер. В залежності від характеру рішень визначають «м'яке право» (soft law) – рішення-рекомендації або «тверде право» (hard law) — обов'язкові рішення.

Рекомендаційні рішення приймаються переважно пленарними (вищими) органами організацій і адресуються державам-членам. Обов'язкові рішення спрямовані переважно на виконання внутрішніми органами організацій (затвердження бюджету, контроль за виконаннями постанов, прийняття нових членів, фінансова політика тощо). Більшість рішень Генеральної Асамблеї ООН мають рекомендаційний характер, але в практиці міжнародних відносин рідко яка держава може їх ігнорувати. Так само й рішення МВФ: незважаючи на їх переважно рекомендаційний характер, вони приймаються до виконання беззаперечно.

Інколи рекомендації складають ціле зведення, систему норм, що визначають дії суб'єктів міжнародних відносин в тій чи іншій сфері. Такі норми мають назву міжнародних кодексів поведінки. Вони систематизують правила поведінки членів організації в міжнародному співробітництві в певній галузі відносин. Так, наприклад, розроблено норми регулювання перевезень торговельним флотом, кодекс поведінки транснаціональних корпорацій, кодекс поведінки держав при передачі високих технологій тощо. Звичайно кодекси поведінки розробляються організаціями системи ООН.

Таким чином, можна узагальнити джерела формування нормативної основи діяльності міжнародних організацій, це:

–міжнародні угоди;

–рішення міжнародних організацій та конференцій;

–міжнародні звичаї;

–міжнародні кодекси поведінки.

організація має систему постійно діючих органів (детальніше особливості системи постійно діючих органів розглянемо в п. 3 цієї теми).

організація володіє (визначеними її засновниками) обсягом міжнародної правосуб’єктності (п. 2).

Таким чином, міжнародні організації в своїй діяльності спираються на норми й принципи міжнародного права. Вони набувають певної правоздатності та дієздатності, приймають участь у створенні й застосуванні міжнародних норм. Міжнародна організація має юридичний статус, може брати участь у дипломатичних відносинах.

Міжнародна організація має певні привілеї та імунітети. її посадові особи мають право використовувати свої прямі обов'язки на території будь-якої країни-члена. Майно організації не може бути націоналізоване, конфісковане урядом країни, в якій воно розташоване. Керівні особи та службовці організації в своїх діях несуть відповідальність тільки перед організацією. їх діяльність скерована перш за все на користь організації, й вони повинні ігнорувати втручання уряду своєї країни, якщо воно суперечить інтересам організації. Привілеї та імунітети організації затверджені низкою міжнародних рішень і постанов, наприклад, Конвенцією про привілеї й імунітети Об'єднаних Націй 1946 р.

Положення про імунітет передбачає, що організація не підлягає оподаткуванню з боку уряду країни, де розташовані її офіси. Уряд країни не має права вимагати документацію організації для перегляду або вилучення. Він також не може порушувати судової справи відносно організації, користуючись нормами національного права; якщо якась особа (фізична або юридична) звертаються до суду своєї країни з позовом до організації, то суд відмовляє в прийнятті позова.

Як приклад, можна навести юридичний статус штаб-квартири ООН в Нью-Йорку. Майно організації виведене з прямого оподаткування відповідними організаціями; громадсько-правові відносини співробітників штаб-квартири регулюються внутрішніми правилами організації, а втручання національних законодавчих органів США можливе тільки за угодою керівництва ООН.

Набуваючи певних прав, міжнародна організація несе й відповідальність за свою діяльність в цілому або за дії своїх окремих працівників. Якщо, виконуючи свої функції, організація мимоволі завдала шкоди якійсь країні, вона мусить компенсувати збитки. Так, часто військові операції сил ООН або НАТО супроводжуються екологічними негараздами, ато й матеріальними збитками для мирного населення. В такому разі організація виділяє кошти для відшкодування втрат.

У зв'язку з порушенням норм поведінки окремими членами