Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
31
Мова:
Українська
наприклад за необґрунтоване відчуження землі, несплату комунальних послуг та ін.
3. Методи прийняття рішень в міжнародних організаціях
Важливим елементом механізму функціонування міжнародних організацій є процедура прийняття рішень.
У практиці діяльності міжнародних організацій існує чотири методи прийняття рішень:
1. мажоритарний (за більшістю голосів):
•абсолютна (проста) більшість – прийняття рішень абсолютною більшістю в 50 % голосів + 1 голос від загальної кількості членів організації, або 50 % голосів плюс один голосів загальної кількості присутніх, які беруть участь у голосуванні.
Така процедура застосовується звичайно для прийняття рішень загального характеру, наприклад, при затвердженні порядку денного засідання асамблеї або конференції.
•Важливі питання, рішення, по яких може викликати гострі суперечки, голосуються кваліфікованою більшістю; в цьому, разі за прийняття рішення необхідно не менш ніж дві третини голосів членів організації, «кваліфікована» більшість – прийняття рішень визначеною статутом організації кваліфікованою більшістю (наприклад дві третини) голосів.
2. одностайний
Абсолютна одностайність (всі голоси) – позитивне голосування всіх членів міжнародної організації. При цьому рішення не може бути прийняте, якщо один з членів організації був відсутній або утримався від голосування.
Відносна одностайність (не беруться до уваги голоси тих, хто утримався) – позитивне голосування членів міжнародної організації, за якого голоси тих, хто утримався, беруться до уваги під час визначення результатів голосування (рішення можна прийняти одностайно навіть голосами меншості).
«Кваліфікована» одностайність (одностайність великих, держав) (враховуються голоси позитивні, певної організації) – діючий у Раді Безпеки ООН принцип голосування, який передбачає одностайність не всіх членів Ради, а тільки її постійних членів – Росії, США, Франції, Великобританії та Китаю.
Одностайність зацікавлених сторін – позитивне голосування тільки зацікавлених сторін, тобто тих, кого це питання безпосередньо стосується.
3. Останнім часом все більше рішень затверджується консенсусом. Ця процедура виявляється в попередньому узгодженні інтересів всіх членів організації і досягненні спільного погодження; резолюція приймається без голосування.
консенсусний (метод розробки і прийняття рішень, коли не виникає заперечень з боку хоча б одного члена організації проти прийняття конкретного акта або документа. Отже, консенсус – це:
-процес досягнення спільного рішення через розробку попередньо погодженого погляду;
-процедура прийняття рішення без головування і за відсутності у більшості випадків формально внесених заперечень.
4. метод «зважених» голосів.
В деяких органах, особливо в таких, які відають фінансовими й кредитними ресурсами, існує зважена система прийняття рішень. Кожна країна-член має певну квоту голосів відповідно своєму економічному потенціалу та внеску в спільний фонд організації.
Наприклад, при голосуванні в Раді Європейського Союзу квоти між членами ЄС розподіляються таким чином: Німеччина, Франція, Велика Британія й Італія – по 10 голосів; Іспанія – 8; Бельгія, Греція, Нідерланди й Португалія – по 5; Австрія й Швеція – по 4; Данія, Ірландія й Фінляндія – по 3; Люксембург – 2.
В Міжнародному валютному фонді США мають 17,8% голосів; Японія й Німеччина — по 5,5; Франція й Велика Британія — по 5,0%. Україна має 0,7% голосів (а саме — 10 223). «Велика сімка» володіє в цій організації 45% голосів і хоча не може заблокувати прийняття рішення, але має дуже великий вплив на процес його і розробки та голосування.
Особливий характер має процедура прийняття рішень в Раді і Безпеки ООН. Рада складається з 15 членів, в тому числі п'ятеро — постійні (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція). Для того, щоб рішення було затверджене, достатньо 9-ти голосів. Але постійні члени мають право «вето»; якщо хоч один з них проголосував «проти», то рішення не приймається, хоча б інші 14 проголосували «за». Така процедура передбачена тому, що Рада Безпеки вирішує найгостріші проблеми війни та миру, в тому числі питання про застосування воєнної сили в якійсь конкретній країні. Ось чому потрібна згода на це наймогутніших країн світу, інакше може статися конфлікт глобального виміру.
Найтрадиційнішим і найпоширенішим у сучасних міжнародних організаціях є мажоритарний метод.
Технічні процедури прийняття рішень в міжнародних організаціях.
Процес прийняття рішення закінчується процедурою, після якої рішення юридичне визнається прийнятим або відхиленим. Для цього використовуються спеціальні технічні процедури прийняття рішень. Їх три:
1) Акламація (лат.— крик, вигук) — прийняття або відхилення рішення без голосування, на основі реакції учасників (вигуків, реплік та ін.).
2) Голосування буває просте і поіменне.
а) Просте голосування (тобто без фіксації позиції голосуючої сторони) може провадитись таємно чи відкрито.
просте таємне голосування, засноване на використанні анонімних анкет, дозволяє повністю зберегти в таємниці позицію члена організації з даного питання. В результатах простого відкритого голосування також не фіксується, якому членові організації належить «за» чи «проти».
просте відкрите голосування підняттям рук або вставанням.
в) Поіменне голосування, як правило, провадиться в таких випадках: для вирішення спірних питань; для вирішення питань, що мають принциповий характер; для здійснення морального тиску на іншу сторону. Техніка поіменного голосування така:
1. Визначається послідовність голосування. Поіменне голосування проходить в алфавітному порядку назв країн-учасниць, починаючи з країни, яка визначається згідно з жеребкуванням. Порядок назв будується за алфавітом офіційної мови організації, а якщо в організації затверджено кілька офіційних