lifo holidays to Bangkok». He менш важливу роль викопує назва підприємства, яка інформує про його призначення. Достатньо назвати згадувані вище «Twenty», «Club 18-30», «International House», а також «Orbis», «Young at Ileat» та ін. Створення іміджу підприємства та його продукту відбувається не тільки через легко запам'ятовувані назви фірм, символів чи карикатур, але, перш за все, через нагромадження позитивного досвіду й довіри споживачів. Отже, під поняттям «брендінг» розуміють комбінацію функціональних та емоційних характеристик товарів, послуг, які існують у розумінні споживача, що визначають індивідуальність конкретного товару, послуги, які стимулюють споживача віддавати перевагу певному товару, послузі.
Пошук
Менеджмент організації в туроперейтингу
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
46
Мова:
Українська
Таким чином, бренд повинен впливати на підсвідомість людини, тому при його розробці необхідно дотримуватись кількох правил. Отже, бренд повинен:
- бути благозвучним;
- асоціюватись з певними образами;
- легко запам'ятовуватись;
- бути оригінальним;
- бути естетичним і пропорційним;
- сприяти появі певного стереотипу ставлення до фірми;
- бути зрозумілим тій аудиторії, па яку спрямована діяльність фірми.
Сьогодні розвиток туристичного ринку характеризується постійним зростанням значущості нематеріальних ресурсів у структурі активів. З огляду на високий рівень капіталізації підприємств туристичної галузі устаткування не є дефіцитом, натомість спостерігається великий попит на нові маркетингові та технологічні ідеї. Саме вони дозволяють створювати додану вартість. Проте це відбувається лише за довіри споживачів до бренда, яка сприяє припливу коштів до компанії.
Таким чипом, у сучасній економіці бренд виступає інтегруючим компонентом у процесі оцінки активів компанії, замикаючи на собі такі ключові фактори конкурентоспроможності, як нові ідеї, людські ресурси, інновацій і, отже, стабільний розвиток компанії.
Інакше кажучи, бренд необхідно розглядати не просто як елемент ринкової стратегії підприємства. Він виконує роль самостійного інтегруючого компонента у системі бізнес-стратегії компанії. Завдяки використанню сильного бренда компанія не тільки здобуває визнання серед споживачів і конкурентів, а й дістає інноваційні ідеї шляхом залучення найкваліфікованіших фахівців.
Розділ 2. Менеджмент організації в туроперейтингу
2.1 Функції та схеми діяльності організаторів обслуговування та продавців тур продукту
Організація, або підприємець, які на засаді ліцензії здійснюють діяльність по формуванню, просуванню та реалізації турпродукту, відносяться до туроператорів.
Організацію або підприємця, які на засадах ліцензії здійснюють діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту називають турагентом.
Такі визначення дозволяють чітко встановити спільність і відмінність функціональної сутності виробничо-обслуговуючої діяльності двох ключових суб'єктів туристичної діяльності. Ні туроператори, ні турагенти не надають власне турпослуг, а здійснюють лише функції посередників між безпосередніми виробниками турпослуг і споживачами. В свою чергу, їх діяльність – також є турпослугою. Відмінність полягає в тому, що туроператори, крім діяльності по просуванню і реалізації туристичного продукту, ще й формують такий продукт.
Формування турпродукту включає кропітку роботу з пошуку закордонних партнерів, вибору готелів, підбору екскурсій, переговорів з авіакомпаніями, участь у виставках та ярмарках, точний розрахунок кількості місць в готелі та на авіарейсах, що бронюються, випуск каталогів, робота з по-шуку та відбору агентств тощо.
Турагентство – це фірма-посередник між туроператором і клієнтом. Однак, останнім часом крім посередницьких функцій вони часто виробляють власні послуги, додаючи їх до основної програми туроператора. Рекомендації ЄС «Положення до закону, що регулює контрактні організації подорожей та посередницький контракт подорожі» конкретизують, що турагент – це роздрібне підприємство, а туроператор -гуртове. Тим не менш, слід враховувати, що на практиці досить важко чітко розмежувати чисто роздрібні і гуртові фірми. Гуртові фірми часто мають відділення або філіали для роздрібних операцій, а роздрібні фірми за будь-якої зручної нагоди готові взятися за невеликі гуртові операції.
В практиці туристичної діяльності розрізняють туроператорів і турагентів, які працюють на прийом туристів – рецептивні або їх відправку – ініціативні генеруючі. Прийом і відправка можуть здійснюватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних туристів.
Функціонально виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:
♦ формування (комплектацію) турів;
♦ просування турів;
♦ гуртову реалізацію турів;
♦ забезпечення обслуговування туристів в межах програми-туру;
♦ контроль і оперативний супровід турів;
♦ відповідальність за виконання робіт.
До основних функцій туроператорів відносять:
1) вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;
2) складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;
3) взаємодія з постачальниками послуг;
4) розрахунок вартості туру та визначення ціни;
5) реалізація турів;
6) методичне забезпечення турів;
7) забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;
8) підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо) ;
9) рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;
10) контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.
За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг вирізняють чотири основних типи туроператорів: 1. Оператор масового ринку – найбільш відомий тип операторів. Сутність діяльності для даного типу полягає у формуванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри і курорти, перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніми або чартерними рейсами.
2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, – найбільш поширений тип туроиераторів, який може бути поділений на декілька категорій:
а)