Методологічні основи історії світової педагогіки

Перед вихованням Локк ставить три завдання: виховання тіла, характеру і розуму, які він розв'язує, спираючись, відповідно, на загартування, честь і практичну доцільність.

Найважливішим Локк вважав формування характеру, моральне дисциплінування, розвиток волі дитини.

Моральне виховання, на думку Д.Локка, як і фізичне, є процес загартування, підпорядкування бажань контролю розуму, утворення звичокшляхомпостійного заперечення природних бажань.

Необхідним у моральному вихованні особистості Локк вважав привчання дітей до щедрості, до того, щоб вони легко і охоче ділились із своїми друзями тим, що у них є. Але при цьому він намагається навіяти вихованцям думку про те, що найщедріша людина завжди виявляється і найбагатшою і ще користується визнанням і схваленням. Так виховується у дітей корисливе ставлення до щедрості.

Наступна риса, яку радить виховувати в дитині Локк, це хоробрість і мужність. Мужність допомагає їй боротися з небезпекою і лихом. Справжня мужність людини полягає в спокійному володінні собою і виконанні свого обов'язку.

Важливою рисою особистості Локк вважає благовихованість, яку він розуміє як внутрішню делікатність, чемність душі, як загальну доброзичливість і увагу до всіх людей. Грубість, зневажливість, глузування, церемонність — все це несумісне з звичок. «Якщо ви бажаєте, — писав він в «Думках про виховання» - щоб діти виконали будь-яку дію чи зробили це інакше, коли вони забувають чи роблять це невдало, примушуйте їх багато разів переробляти, доки вони не досягнуть досконалості.

Одним з ефективних методів морального виховання Д.Локк вважав приклад. Якщо фіксувати увагу дітей на позитивних прикладах із вчинків знайомих їмлюдей і супроводжувати це коментарями про достоїнство чи непристойність даного вчинку, це буде сильніше штовхати чи стримувати їх від наслідування, ніж будь-які абстрактні міркування. Ніякі слова не можуть зробитинастільки зрозумілі для них доброчесності і вади, як вчинки інших людей, якщовихователі при цьому керують їх спостереженням і фіксують їх увагу на тій чи іншій рисі в поведінці цих людей. «Прийміть за безумовну істину, — писав Локк, — що які б настанови не давали дитині і якими б мудрими уроками благовихованості не напихали її щоденно, найбільший вплив наїї поведінку буде чинити все-таки товариство, в якому вона перебуває, і спосіб дій тих, хто ходить за нею.

Наступним виховним методом є розмірковування з дітьми. Діти рано починають розуміти міркування, значно раніше, ніж думають дорослі. Звичайно, говорячи про розмірковування з дітьми, слід уникати довгих промов і філософських дискусій. Треба користуватися відчутними доказами і аргументами, очевидними, доступними рівню їх мислення.

Тілесні покарання принижують дитину, збуджують в дитині скритність, впертість, фальшивість і брехливість. Биті діти стають тупими і дурними. «Такий рід рабської дисципліни створює рабський характер. Дитина підкоряється і прикидається слухняною, доки над нею висить страх різки, але як тільки цей страх відпав і дитина, без нагляду, може розраховувати на безкарність, вона дає ще більший простір своєму природному нахилові, який, таким чином, ніскільки не змінюється, а, навпаки, лише стає в ній значно сильнішим і, як правило, після такого насильного стримування проривається ще з більшою силою». Використання тілесних покарань породжує в дитині огиду до того, що вихователь повинен примусити її полюбити.

Актуальною для педагогіки є й думка Локка про те, що у малокультурної людини навіть позитивні якості можуть перейти у свою протилежність: сміливість набирає вигляду грубості, вченість стає педантизмом .дотепність —блазнюванням, простота — незграбністю, добродушність — підлесливістю. Треба розвивати в дітях терплячість до болю, стійкість. Відносно почуття страху у дітей Локк зазначає, що взагалі кажучи, це почуття відіграє корисну роль, є застереженням проти загрожуючої небезпеки. Нерозсудливість, невміння зважити небезпеку негідні розумної істоти. Але погано, коли почуття страху набирає хворобливої форми. Треба виховувати в дітях уміння зважувати небезпеку і одночасно спокійне самовладання перед небезпекою, речами, яких вони надто бояться.

Цікавими є думки Д.Локка з приводу використання у вихованні дитячих іграшок:

1. Іграшки повинні зберігатися у вихователя.
2. Дитина повинна отримувати лише одну іграшку, і тільки коли вона її поверне, отримає іншу. Надмірність різноманітних іграшок, які діти отримують одночасно, робить їх легковажними і безпечними, марнотратами.
3. Жодної іграшки не слід купувати: хай вони самі їх роблять, або використовують в якості іграшок предметиі матеріали, які їм потрапляють до рук.
4. Коли діти почнуть щось винаходити, вихователь повинен надавати їм посильну допомогу.
5. Якщо ж діти чекають, що іграшкизваляться їм з неба, то хай вони краще залишаться безних. Це привчить їх досягати того, що їм потрібно, власними силами і своєю працею, ацим самим вони будутьпривчатися доскромності в бажаннях, до працелюбності, ретельності, кмітливості тощо.

Великого значення надавав Джон Локк фізичному вихованню. Він одним з перших дав докладну глибоко розроблену теорію фізичного виховання, якій присвятив перших тридцять параграфів своєї праці «Думки про виховання». Локк виходив зі стародавнього положення: «здоровий дух у здоровому тілі». Він вимагав, щоб усе тіло людини було загартоване, як обличчя, що переносить і спеку, і