Методологічні основи історії світової педагогіки

Інтелектуальне виховання, формування розуму, на що зверталась основна увага в усіх педагогічних системах минулого, у Локка відходить на другий план. «Навчати хлопчика потрібно, - пише він, — але це повинно бути на другому плані, тільки як допоміжний засіб для розвитку більш важливих якостей».

У Вестмінстерському коледжі, в якому він вчився, Джон Лок пройнявся огидою до шкільного вербалізму в навчанні і де переважання в шкільній програмі класичних мов, формалізму і їх викладанні. Цю антипатію до традиційної школи він яскраво висловив у своїх працях. Саме через це освіту джентльмена Локк протиставляє традиційному шкільному навчанню. Навчання, на його думку, повинно бути індивідуальним, під опікою гувернера. До науки треба заохочувати через збудження інтересу, а цього масове навчання дати не може. В цих поглядах Д.Локка відбито характерні риси поміщицької культури і салонного виховання разом з тимувага до особи, характерна для зростаючої міцніючої буржуазії.

Мета навчання, на думку Локка, повинна полягати в тому щоб підготувати з юнака ділову людину — розвинути й відповідне спрямувати його розум, зробити здатним сприймати всяк знання, коли він сам того захоче, сформувати людину, яка добре мислить і орієнтується в оточенні, може завжди знайти вихід з скрутного становища.

Вимоги Локка про зміст освіти випливають з поставлено ним перед вихованням мети — підготовки буржуазного ділка. В своїй програмі навчання він передбачав у першу чергу читання і письмо рідною мовою, малювання, а потім вивчення ново (французької) і, нарешті, латинської мови. Локк вважає, ще кращий метод навчання іноземних мов — постійне спілкування з вихованцем цими мовами. Він виступає за більш раннє навчання мов, щоб «гнучкі органи мови могли привчитися де правильного утворення її звуків і хлопчик засвоїв би добру вимову; чим далі відкладати навчання, тим воно стає важчим».

Особливу увагу Локк приділяє навчанню джентльмена ремесла. Він вважає, що фізична праця на свіжому повітрі зміцнить здоров'я джентльмена, буде служити для нього відпочинком від розумової роботи і засобом виховання любові до діяльного способу життя. Локк радитьмолодій людині займатись садівництвом, сільським господарством. Серед ремесел, якими міг би оволодіти джентльмен, Локк називає столярне, токарне, теслярське, а також такі «витончені ремесла», як виготовлення парфум, гравірування, уміння вирізати, шліфувати і оправляти коштовне каміння тощо. Для навчання джентльмена одного-двох з цих ремесел Локк пропонує запросити до нього додому майстра.

 

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати голод, побої, змінити багато професій.

Систематичної освіти не здобув, в основному займався самоосвітою. У тридцятирічному віцівін поїхав у Париж, де познайомився з кращими представниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, часто зустрічався з Дідро. За його порадою Ж.-Ж.Руссо написав твір "Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі". Діжонська академія за цей твірнагородила Ж.-Ж.Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась друга робота Ж.-Ж.Руссо "Про походження нерівності між людьми", а потім (1762) - "Суспільний договір", де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів і розвиває договірну теорію Дж.Локка, доводить, що влада, якане відповідає інтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний договір, за яким люди добровільно передали частину всіх прав вибраним представникам влади, що повинні були служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняє вимогам народу, то її слід усунути.

У 1762 році був надрукований роман-трактат "Еміль, або про виховання", який викликав велике незадоволення серед королівської влади і духовенства. Ця книга була спалена на одному з паризьких майданів, а Ж.-Ж.Руссо змушений був тікати спочатку в Женеву, а потім в Берн і, нарешті, в Англію. У Францію Ж.-Ж.Руссо повернувся хворим, морально пригніченим незадовго до своєї смерті.

В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічний твір "Сповідь". В 1778 році Ж.-Ж.Руссо помер.

Загально-педагогічні ідеї Ж.-Ж. Руссо

Свою теорію виховання Ж.-Ж. Руссо виклав у творі, в якому він сконцентрував свої роздуми про вроджену доброту людини: це “Еміль, або Про виховання” (1762), трактат, який він вважав найкращим, в якому його педагогічні погляди виражені через художні образи. У передмові до твору Ж.-Ж. Руссо підкреслював, що пише цю книгу на основі своїх власних ідей і вважає, що саме ця праця дає йому право на визнання людьми, оскільки людство може спастись тільки внаслідок виховання.

В своїй