Методика дослідження кліщових бореліозів

4. Виявити укус кліща досить просто. Після того як комаха присмокталася, воно значно збільшується в розмірах. Головка кліща при цьому не видно, вона знаходиться під шкірою. Буває, що паразит впивається ненадовго, а потім відпадає сам. Тоді на місці укусу ви побачите припухлість, червону пляму і відчуття печіння.

5. Якщо ви не побачили кліща на тілі, але виявили чорну точку, кільцеподібні почервоніння і є підозра на укус, обробіть це місце йодом і зверніться до травмпункту чи поліклініки. Взагалі, при виявленні кліща, якщо є можливість, як можна швидше відвідайте медичний заклад[21].

 

 

Метод полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) – молекулярно-біологічний метод, що виявляє наявність специфічних ділянок ДНК і РНК, що становить циклічний процес збільшення в геометричній прогресії кількості копій обмеженого синтетичними олігонуклідами певного фрагменту ДНК, який перебігає під дією термостабільної ДНК-полімерази, за умови чітко заданих температурних та часових режимів. В клінічній діагностиці ХЛ метод ПЛР використовують для визначення ДНК борелій в різному біологічному матеріалі шкірному біоптаті, крові, сечі, цереброспинальній та суглобовій рідинах, кліщах. Висока чутливість цього методу дозволяє визначити інфікованість пацієнта на 7-14 день від моменту присмоктування кліща. Крім того, ПЛР дозволяє ідентифікувати збудник до геновиду, здійснювати діагностику бореліозних мікст-інфекцій, виявляти випадки повторних інфікувань і проводити контроль ефективності терапії з елімінації збудника і стосовно різних геновидів борелій.

Матеріалом для дослідження були іксодові кліщі, доставлені в лабораторію з усіх регіонів області. Досліджували ті види кліщів, що найчастіше є переносниками цього захворювання, а саме Ixodes ricinus.

Суспензії кліщів досліджували в лабораторії полімеразних ланцюгових реакцій Луганської обласної санітарно-епідеміологічної станції за допомогою тест-систем «Амлисенс Borrelia burgdorferi sensu lato» (Росія) призначених для виявлення 16S рРНК Borrelia burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu strikto, B. afzelii, B. garinii) в біологічному матеріалі за методом полімеразної ланцюгової реакції з електрофоретичною детекцією продуктів ампліфі-кації в агарозному гелі.

Досліджуваних кліщів поміщали у пробірки типу «Эппендорф» додавали 1 мл 96% етанолу і струшували на вортексі. Пробірки центрифугували протягом 3-5 сек при 5 тис об/хв на мікроцентрифузі для видалення крапель із внутрішньої поверхні кришки пробірки, після чого рідину акуратно видаляли за допомогою вакуумного відсмоктувача. Потім у цю же пробірку з кліщами додавали 1 мл 0, 15М розчину хлориду натрію, струшували на вортексі, центрифугували протягом 5 сек при 5 тис об/хв на мікроцентрифузі для видалення крапель із внутрішньої поверхні кришки пробірки, після чого рідину акуратно видаляли за допомогою вакуумного відсмоктувача.

Для готування суспензій кліщів використовували стерильну порцелянову чашку й стерильну маточку. Кліща розтирали в 300 мкл 0, 15 М розчину хлориду натрію, потім отриману суспензію центрифугували 2 хв при 5 тис обертів за хвилину і відбирали 100 мкл надосадкової рідини для виявлення ДНК[12].

 

 

Збір, транспортування, зберігання

Вірусологічному дослідженню підлягає перша проба крові (або плазми) або 10% суспензія згустку крові у фізіологічному розчині, а також спинномозкова рідина. У випадку смерті хворого досліджують суспензії мозкової тканини з різних відділів головного мозку, шийного і грудного відділів спинного мозку.

Серологічними методами досліджують парні сироватки крові: 1-ий зразок крові беруть на 1-2 день звертання за медичною допомогою, до початку лікування специфічними сироватковими препаратами, 2-й зразок – на III-IV тижні від початку захворювання. У випадку відсутності антитіл може бути проведено дослідження 3-го зразка крові, який береться за вказівкою лікаря через півтора-два місяці від початку хвороби.

Кров беруть з вени шприцом в кількості не менше 5 мл і переносять до стерильної пробірки. Для утворення і кращої ретракції згустку кров витримують 30 хвилин при +37 град. C або при кімнатній температурі, після чого обводять згусток стерильною пастерівською піпеткою, центрифугують.

Зразок сироватки направляють до лабораторії в термосі з льодом. Якщо це неможливо зробити в день забору крові, пробірку залишають у холодильнику при температурі +4 град. C і відправляють в лабораторію через добу. В лікувальних закладах, що знаходяться у віддалених від лабораторії районах, сироватку крові необхідно зберігати до відправлення при температурі +4 град. C не більше 7 діб в щільно закритих стерильних флаконах або пробірках.

Сироватку відсмоктують стерильною пастерівською піпеткою з гумовою грушею і зберігають в запаяних ампулах, еппендорфах або кріопробірках з пробками, що загвинчуються. При одержанні проб сироваток або плазми, що призначаються для серологічного дослідження, не можна допускати лізису еритроцитів крові. Для цього перед розливом в ампули або флакони сироватку (плазму) ретельно очищують від домішків еритроцитів за допомогою центрифугування або відстоювання при +4 град. C.

Матеріали, що призначаються для первинного виділення або реізолювання вірусу, бажано зберігати до моменту дослідження в холодильниках при – 60 град. C, контейнерах з сухим льодом (CO) або в рідкому азоті. Менш придатний для цієї мети режим зберігання при – 20 град. C.

Проби сироваток, плазми, спинномозкової рідини перед дослідженням в серологічних реакціях можна зберігати тривалий час (декілька місяців)