Мікроекономічна теорія як наука

Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб'єктів (споживача і виробника), так і системи в цілому. 3’ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми – головне завдання мікроекономіки.

 

2. 2. Функціональна структура мікроекономічних систем та структура мікроекономичної теорії

Мікроекономіка – це фактично наука про економічний вибір, що здійснюється малими економічними одиницями, домогосподарствами, фірмами, урядовими агентствами. Малими вони є не за розмірами діяльності чи чисельністю працівників, а тому що представляють собою первинні ланки народного господарства. Тобто в якості малої економічної одиниці може виступати транснаціональна корпорація, що виробляє тисячі найменувань продукції, філіали якої знаходяться в багатьох країнах, а обсяги продажів дорівнюють валовому продукту деяких держав.

Необхідність раціонального, тобто найкращого з можливих, вибору зумовлена обмеженістю економічних ресурсів – їх недостатністю для повного задоволення потреб окремих людей, їх груп чи суспільства в цілому.

Структура мікроекономічної теорії визначається внутрішнім складом самих мікроекономічних систем та особливостями їх функціонування.

В центрі уваги мікроекономіки – поведінка людей, що виступають в різних соціально-економічних ролях: продавців ресурсів, покупців товарів, державних урядовців чи чиновників, власників підприємств і т. д.

Мікроекономіка виходить з того, що приймаючи економічні рішення, люди в якій би ролі вони не виступали, вибирають найкращий шлях до досягнення мети. Тобто, незважаючи на різницю в об’єкті аналізу, спільним є припущення щодо раціональності поведінки всіх економічних суб’єктів.

Сучасні теорії передбачають, що крім матеріальних, грошових стимулів, н а поведінку людей впливають психологічні, соціальні, духовні фактори.

Таким чином в центрі уваги всіх розділів мікроекономіки – доцільна діяльність людей, що направлена на досягнення мети, яка враховує наявні можливості та обмеження.

Так, теорія поведінки споживача досліджує умови досягнення оптимального споживацького вибору, при якому буде використаний весь бюджет споживача і досягнутий найвищий з можливих рівнів задоволення потреб.

Теорія поведінки фірми в якості основної мети будь-якої виробничої структури розглядає отримання найбільшого сукупного економічного прибутку. Особлива увага приділяється умовам досягнення найвищого можливого випуску при мінімальних витратах. Але на практиці кожна фірма працює в унікальних умовах. В мікроекономіці ці умови узагальнюються. Поведінка фірм вивчається в межах моделі чистої та монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.

Тобто при дослідженні закономірностей мікроринку особлива увага звертається на наявність відносин конкуренції та монополізму, їх взаємодії, здатності виробників впливати на ціну, самостійно проводити виробничу політику.

Економічна діяльність політичних діячів теж передбачає наявність приватного інтересу та пошуку політичної ренти при вирішенні питань, що стосуються всього суспільства. Такий аналіз здійснюється в межах теорії суспільного вибору.

Традиційно в центрі уваги мікроекономістів знаходилися питання ринкового стихійного саморегулювання, що здійснюється на основі механізму конкуренції. Але в останні роки все більше уваги приділяється тому, як приймаються економічні рішення всередині фірм. Це допомагає краще зрозуміти, як вони взаємодіють на ринку, як переплітаються стихійний порядок та ієрархія.

Дослідження умов досягнення ефективних варіантів виробництва та обміну при конкурентному ринку доповнюється аналізом впливу ресурсів та доходів, а також державного регулювання.

 

  3. Особливості методу мікроекономічної теорії

3. 1. Мікроекономічні теорії та моделі

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя, узагальнення їх, виділення найсуттєвіших, дослідження причинно наслідкових зв’язків. Все це дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб’єктів та побудувати модель. Економічна модель – це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Економічні змінні – це натуральні величини, які можуть певним чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу розширити масштабність та ефективність її використання.

Побудова моделі пов’язана з втратою частини інформації про об’єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв’язках. Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання, називаються ендогенними.

Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі – за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Граничний та функціональний аналіз

Ключовою передумовою побудови економічних моделей є посилання на те, що економічні суб’єкти намагаються максимізувати свій зиск. При цьому йдеться про чистий виграш, як різницю між загальним виграшем і витратами, які були понесені для його досягнення. У побудові мікроекономічних моделей