Міжнародна економіка

 

Механізм економічної рівноваги макроекономіки істотно відрізняється від механізму  мікроекономіки.  Для  останньої  рівновага  означає  встановлення  такої ціни,   за   якої   розмір   попиту   дорівнює   розміру   пропозиції.   Така   рівновага встановлюється стихійно механізмом саморегулювання ринкової економіки. Макроекономічна рівновага є не наслідком поведінки покупців та продавців, а результатом дії складного механізму збалансованого кругообороту структурних частин валового національного продукту та національного доходу, тобто величин сукупної пропозиції і сукупного попиту. Збалансоване, рівноважне зростання економіки   передбачає   узгоджений   динамізм   її   складових   структурних   ланок залежно від розвитку народного господарства як цілісної системи.

 

 

1. Суть та форми міжнародної економічної діяльності
2. Поняття та складові середовища МЕВ
3. Сутність, основні фактори розвитку і показники МПП
4. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництв

 

1. У другій половині XX ст. міжнародна економічна діяльність у світовому господарстві набула надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами та організаціями.

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб'єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв'язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов'язані з використанням міжнародного співробітництва.

Поняття " міжнародна економічна діяльність " органічно охоплює не тільки сферу виробничої, комерційної діяльності, та міжнародні за характером економічні акції, які спрямовані на отримання та максимізацію індивідуального, приватного прибутку,   поліпшення   власного   добробуту.   Воно   поширюється   також   і   на

непідприємницькі, регулятивні за характером акції, на інструмент впливу з метою поліпшення загальних умов господарювання як з боку національних урядів, спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій та структур. Таким чином, широке тлумачення терміну " міжнародна економічна діяльність " охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різнонаціональні за походженням або місцем свого перебування кооперанти, агенти підприємницької та регулятивної

діяльності. Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об'єктами як: товари, послуги, капітали, сировинні ресурси, нарешті люди.

Міжнародна економічна діяльність так само, як і будь-який живий організм, являє собою саме системну цілісність. І так само, як живий організм є чимось більшим ніж механічною сукупністю органів, міжнародна економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб'єктів та інструментів. Будучи самостійним

явищем, проявами якого є складні зворотні зв'язки між складовими елементами, а також із компонентами більш широких механізмів відтворення вона є фактором та своєрідним прискорювачем економічного розвитку країн.

Міжнародна економічна діяльність проявляється на різних рівнях економіки

— на макрорівні, макрорівні, наднаціональному рівні.

У світовому господарстві розвиваються такі найважливіші форми:

• міжнародної економічної діяльності:
• міжнародна торгівля;
• міжнародна міграція капіталу;
• міжнародна міграція робочої сили;
• міжнародна передача технології;
• міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;
• міжнародна економічна інтеграція.

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:

• Експорттаімпорттоварівтапослуг.Цеєчастопершою зовнішньоекономічною  операцією  фірми.  Ця  операція  передбачає,  як  правило,

мінімальні зобов’язання і найменший ризик для виробничих ресурсів фірми, вимагає

порівняно невеликих видатків. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що робить мінімальною потребу в додаткових капіталовкладеннях.

Контрактні,коопераційні угоди(ліцензування, франчайзинг).При ліцензуванні фірма (ліцензіар) вступає у відносини із зарубіжною фірмою (ліцензіатом), пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку,  патенту,  ноу-хау  в  обмін  на  ліцензійну  плату.  Франчайзинг  —  один  із способів кооперації (насамперед міжнародної) по збуту товарів і послуг достатньо відомої фірми (франчайзера) через спеціально створену за її участю збутову організацію (франчайзі) завдяки праву використання франчайзі товарного знаку і ноу-хау франчайзера.

Так, відомий виробник копіювальної техніки компанія ―Ксерокс‖, маючи надійну  репутацію,  створює  в  різних  країнах  мережу  збутових  підприємств  для

спільного   просування   на   ринок   різних   послуг   по   копіюванню   друкованих

матеріалів. ―Ксерокс‖ вимагає від національних партнерів суворого виконання технології надання послуг; фінансує купівлю або оренду партнерами приміщень; навчає місцевий персонал; контролює належне використання партнерами фірмової назви.

Франчайзинг товарів та послуг використовують також відомі фірми: Мак Дональдс, Зінгер, Кока-Кола, Хілтон. Найбільше застосування франчайзинг має у сфері  послуг:  туризмі,  сервісі  побутової  техніки,  системі  швидкого  харчування,

авторемонті.

Часто підприємства купують іноземні ліцензії та звертаються до франчайзингу після того, як вони досягли успіхів в експорті своєї продукції на зовнішньому ринку.

Господарська діяльність за кордоном (науково-дослідницькі роботі, банківські операції,страхування,підрядневиробництво,оренда).Підрядневиробництво

передбачає  укладання  фірмою  контракту  із  зарубіжним  виробником,  що  може

виготовляти товари, реалізацією яких може займатися вказана фірма. Оренда передбачає надання орендодавцем в тимчасове користування орендарю майна за узгоджену орендну плату на певний термін з метою одержання комерційної вигоди.

Номенклатура товарів, що здаються в оренду, є досить широкою: легкові та

вантажні автомобілі, літаки, танкери, контейнери, комп’ютери, засоби зв’язку, стандартне промислове обладнання, склади, тобто рухоме і нерухоме майно, яке відноситься до основних засобів.

В   міжнародній   практиці   розрізняють   три   види   оренди   залежно   від   її тривалості:

• короткострокова оренда — рентинг, тривалість якої може складати від декількох годин до одного року;
• середньострокова оренда —