Міжнародне економічне право

Предмет:

Міжнародне право

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

147

Мова:

Українська

Оцінка:

акти, які з матеріальної точки зору відтворюють узгоджену волю держав, проте формально не є міжнародними договорами. Внутрішня гнучкість таких актів часто значною мірою відповідає потребам економічних питань. Найбільш яскравим прикладом такого роду домовленостей є зустрічі на найвищому рівні так званої «великої сімки» представників провідних держав світу (Велика Британія, Італія, Канада, США, ФРН, Франція та Японія), що були започатковані в 1975 р. З 1997 р. до цього «елітарного клубу» було запрошено й Росію. Рішення, що на таких зустрічах приймаються, мають кардинальне, хоча й не правове значення. До кола питань, яке визначається самими державами—учасницями, можуть входити будь-які серйозні міжнародні проблеми, в тому числі й економічні, наприклад фінансові. В останньому випадку рішення приймаються у форматі «великої сімки» (тобто без участі Ро сії). Наслідком таких зустрічей є прийняття спеціального комюніке, яке навіть не завжди публікується у повному вигляді. Зрозуміло, що ці комюніке не є міжнародними договорами, проте добровільне і безумовне дотримання досягнутих домовленостей багатьма державами світу перетворюють ці акти в джерела МЕП.

4.Типові договори. Вони увійшли до практики держав унаслідок постійного повторення складних ситуацій, що мають характерні особливості. Типовий договір можна визначити як сукупність статей, що прийняті або у внутрішньодержавному, або в міжнародному порядку, і призначені слугувати основою на двосторонніх переговорах з відповідних питань. З точки зору права, таким чином, типовий договір не має юридичної сили, проте він може отримати певний авторитет де-факто, що є наслідком технічної досконалості тексту та політичної розповсюдженості тих цілей, що в ньому закладені. Типовий договір виконує дві функції:

завдяки якості змісту, з формальної та матеріальної точок зору, він стає засобом міжнародного навчання, а
з огляду на свою розповсюдженість може стати джерелом основних принципів МЕП.

Одним із прикладів використання типових договорів є практика встановлення сприятливого інвестиційного клімату у відносинах між розвиненими державами та такими, що розвиваються, шляхом укладення двосторонніх договорів про заохочення та захист інвестицій (гл. 14.2.3).

Велика кількість джерел обумовлює необхідність розгляду питання щодо їх субординації. Вирішення цього питання в МЕП не запропоновано. Внаслідок цього можна вважати слушною думку, висловлену стосовно джерел загального міжнародного права. Згідно з нею зазначені джерела, доповнюючи одне одного, в реальності часто застосовуються разом. Але у випадках явної суперечності між ними міжнародні договори мають перевагу над звичаями, а звичаї над загальними принципами права та додатковими джерелами.

Вирішенню цього, як і багатьох інших питань МЕП, певною мірою сприяє кодифікація, завдяки якій норми права часто стають точнішими та зрозумілішими. Специфіка кодифікації у МЕП полягає в тому, що завдяки їй нерідко виробляються положення, які, не стаючи нормами міжнародного права взагалі або нормами договірного права зокрема, все ж імплементуються у внутрішньодержавному праві. Провідну роль у цьому відношенні відіграє Комісія з міжнародного права ООН, яку було створено в 1947 р. і яка готує проекти кодифікаційних актів з МЕП для розгляду Шостим (юридичним) комітетом ГА ООН. Окрім зазначеної Комісії, кодифікацією та систематизацією норм МЕП займаються також ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, УНІДРУА та деякі інші міжнародні організації та установи.

Поняття та значення міжнародного економічного договору.

Договір — це категорія, яка широко використовується як у національному, так і міжнародному праві. В найбільш поширеному розумінні договір — це угода двох або кількох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав і обов'язків. Юридична наука і практика свідчать про розмаїття договорів: трудових, цивільно-правових і міжнародних. Якщо вести мову про цивільно-правові та міжнародні договори, то слід зазначити, що вони є різновидом угод.

Угоди — поняття, ширше, ніж договори, оскільки останні укладаються від імені однієї особи і виражають лише її волю (наприклад, видача доручення, векселя, чека або заповіт).

Під міжнародним договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов'язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів, а точніше міжнародного публічного договру.

В даний час у законодавстві суверенних незалежних держав — колишніх союзних республік — робляться спроби законодавче закріпити визначення міжнародних (зовнішньоекономічних) договорів.

Так, у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятому 16 квітня 1991 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово "контрагент" латинського походження і в буквальному перекладі означає "той, хто домовляється". У даному разі під контрагентом слід розуміти будь-яку сторону міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'язання.

Міжнародні економічні договори мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому.

Укладення міжнародних економічних договорів, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспільних потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми.

Міжнародний економічний договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв'язків між різними країнами та джерело міжнародного економічного права, а й як