Міжнародні економічні відносини

В сучасних умовах на розвиток МЕВ впливають:

• перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (інформаційного);
• технологічні революції;
• загострення енергетичної і сировинної проблем;
• екологічна проблема.

 

Середовище МЕВ може бути визначене, як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище схематично можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище. 

Внутрішнє середовище МЕВ – це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку.

Зовнішнє середовище МЕВ – це зовнішні по відношенню до суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ. Це ж визначення може мати ще й такий вигляд: зовнішнє середовище МЕВ – це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб’єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних відносин. Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто внутрішня її будова може бути представлена, як набір таких елементів: 

зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб’єктів;

• управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародних економічних відносин;
• форми і види МЕВ; 
• внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер, постійно чи періодично повторюються за певних умов.

Зовнішнє середовище МЕВ поділять за двома критеріями: за сферами впливу і за безпосередністю дії.

а) за сферами впливу середовище МЕВ ділиться на:

• природно-географічне середовище;
• політико-правове середовище;
• економічне середовище;
• соціально-культурне середовище.

б) за безпосередністю дії:

• умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;
• умови й фактори непрямої (посередньої) дії.

Природно-географічне середовище МЕВ. Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Країни, багаті на одні ресурси, вступають у відносини з країнами, що не мають даних ресурсів, зате багаті на інші. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, що сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, грає значну роль у розвитку МЕВ.

Досить значну роль грають такі фактори, як величина території країни й кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті на природні ресурси, й, до того ж, мають широкий спектр кліматичних умов, що згладжує проблеми ресурсів.

Не менш важливу роль грає розташування країни по відношенню до світових торгівельних шляхів. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу. Звідси й термін “геополітичне розташування”. Геополітичне розташування країни (регіону) – це розташування по відношенню до інших країн, регіонів, по відношенню до транснаціональних шляхів (водних, сухопутних, повітряних); це розташування на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

Природно-географічні умови існування та розвитку міжнародних економічних відносин є первісним по відношенню до інших умов, що входять у середовище МЕВ.

Політико-правове середовище впливає на міжнародні економічні відносини не так у плані умов і факторів їхнього існування, як у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв’язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб’єктів міжнародних відносин. 

Міжнародна політика – це сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб’єктів міжнародних відносин.

Зовнішня політика – це діяльність держави у сфері зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб’єктів.

Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодження інтересів, то слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів. Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвитку власної економіки. Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпадає з напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, щоб держава розвивала свою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно, можливо тільки за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також є основним з політичних інтересів.

До важливих політичних інтересів відносяться:

• міцна та надійна оборона;
• володіння найновішою інформацією;
• розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність;
• розвиток соціальної та культурної сфер;
• підняття загального престижу тощо.

На основі подібних і спільних інтересів країни об’єднуються у регіональні чи інші групові об’єднання. Спільність інтересів різних країн витікає з:

• вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого співробітництва;
• подібність природно-географічних умов: клімату (наприклад, країни Африки, Південно-Східної Азії, чи інші), природних ресурсів (ОПЕК), географічного розташування (країни Причорномор’я), геополітичного розташування (країни Балтії) ;
• історично-національного розвитку (країни Британської співдружності, країни СНД);
• спільність конкурентів (Західно-Європейський Союз);
• подібності соціально-економічного розвитку (ті ж країни ЕС, посткомуністичні країни);
• спільність військового будівництва (НАТО, країни інших військових блоків);
• надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу).

Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країн, груп країн, регіонів. 

Як і всяка система, міжнародні