+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Конспект заняття
К-сть сторінок:
93
Мова:
Українська
методи торгової політики, серед яких найсуттєвіші наступні:
- субсидії;
- кредитування;
- демпінг.
Субсидії - це грошові виплати, скеровані для підтримки національних товаровиробників. За характером виплат вони поділяються:
- прямі - безпосередні виплати експортеру різниці між його витратами і отриманим доходом зразу ж після здійснення експортної операції;
- непрямі - це приховане дотування експортерів шляхом надання пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, позик за ставками нижчими за ринкові тощо;
- внутрішні субсидії - це метод, який передбачає бюджетне фінансування виробництва товарів, які реально конкурують з імпортними;
- експортні субсидії - це метод стимулювання експорту шляхом бюджетних виплат національним експортерам, що дозволяє їм продавати товар іноземним покупцям за цінами нижчими, ніж на внутрішньому ринку.
Експортне кредитування - це метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у формах:
- кредитів національним експортерам від державних банків під ставку відсотку, нижчу за ринкову;
- державних кредитів іноземним імпортерам, при дотриманні ними зобов’язань купувати товари лише у фірм країни;
- страхування комерційних та політичних експортних ризиків національних експортерів.
Одним з методів субсидування експорту є демпінг - вивезення товарів за цінами нижчими, ніж на внутрішньому та на світовому ринку. Демпінг може здійснюватись за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм. Демпінг може мати одну з таких форм:
- епізодичний демпінг - це епізодичний продаж надлишкових товарів на зовнішній ринок за зниженими цінами;
- спеціальний демпінг - експорт товарів за цінами нижчими, ніж ціни внутрішнього ринку або навіть нижчими, ніж витрати виробництва;
- постійний демпінг - постійний експорт товарів за заниженими цінами;
- зворотній демпінг - завищення цін на експорт у порівнянні з цінами продажу цих товарів на внутрішньому ринку;
- взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром за заниженими цінами.
Серед нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі є правові інструменти, які детально вивчаються міжнародним правом, але тісно пов’язані з міжнародною економікою. Серед них виділяють торгові угоди та правові режими.
Торгові угоди укладаються між урядами країн і ратифікуються парламентами. Вони укладаються здебільшого на 5-10 років і за рішенням сторін можуть переглядатися і продовжуватися.
З правових режимів найчастіше використовуються режим найбільшого сприяння та національний режим. Особливості першого з них розглянуто раніше. Національний режим - це режим економічних відносин між державами при якому кожна з сторін надає іноземним фізичним та юридичним особам режим, аналогічний як і для своїх юридичних і фізичних осіб.
3.3. Роль ГАТТ/СОТ в регулюванні міжнародної тогівлі
Важливе значення в регулюванні торгово-економічних відносин країн світової співдружності відіграє Генеральна угода з тарифів та торгівлі / Світова організація торгівлі (ГАТТ/СОТ). 22 країни в 1946 р. підписали ГАТТ - першу в історії багатосторонню міжнародну угоду, що регулювала умови світової торгівлі. З 1 січня 1994 р. її реорганізовано в СОТ.
Це міжнародна організація, яка діє на базі міжнародної багатосторонньої угоди, що регулює режим взаємної торгівлі і торгову політику країн-членів. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві. Рішення ГАТ-СОТ приймаються представниками від країн-учасниць під час переговорів, які називаються раунди.
Перші п’ять раундів переговорів у 1947, 1949, 1951, 1956, 1960-1962 роках були присвячені проблемам зниження мит; шостий - Кеннеді - раунд (1964-1967 р.) - проблемам торгових відносин США з країнами ЄС; у сьомому - Токіо - раунді - (1973-1979 р.) основними були питання усунення нетарифних бар’єрів та лібералізація міжнародної торгівлі.
- Програма восьмого - Уругвайського раунду - стосувалася тарифних і нетарифних бар’єрів, торгівлі окремими видами товарів та природних ресурсів, регулювання міжнародного обміну послугами. Найважливішим є результат Уругвайського раунду переговорів (1986 - 1992), кінцеві документи якого було підписано 117 країнами стосовно:
- зменшення митних тарифів індустріальними країнами у середньому на 36%;
- скорочення індустріальними країнами експортних субсидій на 36%, рівня підтримки сільгоспвиробників на 20%;
- поширення ГАТТ / СОТ на сферу послуг.
В основу діяльності ГАТТ були покладені такі принципи:
- недискримінація у торгівлі, зрівняння у правах товарів імпортного та вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх показників та зборів, а також правил, що регулюють внутрішню торгівлю;
- режим найбільшого сприяння, згідно з яким кожна з країн-партнерів зобов’язується надати партнеру такі ж права та пільги, які вона надає або збирається надати будь-якому іншому партнерові;
- використання переважно тарифних методів захисту національного ринку, ліквідація імпортних квот та інших нетарифних обмежень;
- прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів;
- надання преференційного режиму у торгівлі з країнами, що розвиваються;
- розв’язання торгових конфліктів шляхом переговорів, консультацій і арбітражу.
Головна мета ГАТТ / СОТ - ліквідація митних та інших обмежень у торгівлі, а також забезпечення рівних умов у світовій торгівлі для всіх країн учасниць.
Контрольні запитання
- Структура міжнародної торгівлі
- Регулювання міжнародної торгівлі
- Значення ГАТТ / СОТ в регулюванні міжнародної торгівлі
ТЕМА 4. ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
4.1. Меркантилізм
4.2. Теорія абсолютних переваг
4.3. Теорія порівняльних переваг
4.4. Теорія розміру країни
4.5. Теорія співвідношення факторів виробництва
4.6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
4.7. “Парадокс Леонтьєва” та його пояснення
4.8. Теорія життєвого циклу товару
4.9. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту
4.10. Теорія конкурентних переваг М.Портера