Міжнародні економічні відносини

 

1. Поясніть, в чому полягає суть теорії меркантилізму
2. В чому різниця теорії абсолютних переваг й теорії порівняльних переваг?
3. Чим відрізняються теорія розміру країни, теорія співвідношення факторів виробництва та теорія вирівнювання цін на фактори виробництва?
4. Вкажіть, до розвитку яких теорій призвів “Парадокс Леонтьєва”

 

 

5.1. Міжнародна міграція капіталу

5.2. Міжнародні інвестиції

5.3. Міжнародний кредит

 

Однією з основних форм міжнародних економічних відносин є міжнародний рух капіталу. Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші - ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхня кінцева роль буває різною. Мета залучення іноземного капіталу визначається тими пріоритетами, які визначені програмами економічного розвитку країни. 

В основі його міжнародної міграції лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому, основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

• відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;
• неспівпадання попиту на капітал з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;
• різницю у витратах виробництва в різних країнах за рахунок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати та ін.;
• інтернаціоналізацію виробництва;
• зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення постачання сировиною своїх підприємств;
• різницю в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення потреб своїх країн;
• бажання обійти тарифні і нетарифні бар’єри, які є при звичайному комерційному експорті;
• захист грошей від інфляції;
• технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;
• необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

Основними цілями вивозу капіталу є:

• одержання прибутку;
• одержання відсотків за наданий капітал в грошовій формі;
• забезпечення довготермінових політичних та економічних інтересів власників капіталу;
• встановлення контролю за діяльністю імпортерів капіталу.

За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділяються на державні (офіційні) і недержавні (приватні).

Державний капітал - це засоби з державного бюджету, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи міжурядових організацій. До них належать державні позики, гранти та різні види дарів чи допомоги, які надаються однією країною іншій за міжурядовими угодами.

Недержавний (приватний) капітал - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів. Це - інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

У першому випадку джерелом капіталу є засоби державного бюджету, а у другому - власні або залучені кошти приватних фірм. У першому випадку рішення про переміщення капіталу за кордон приймає уряд спільно з парламентом, а у другому випадку - уряд має право його регулювати і контролювати.

За характером використання капітал поділяється на: 

а) підприємницький капітал;

б) позичковий капітал. 

Згідно з цим основними формами вивезення капіталу є :

а) вивезення підприємницького капіталу;

б) вивезення позичкового капіталу. 

Підприємницький капітал - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни.

 

Залежно від ступеня реально здійснюваного контролю за діяльністю створених підприємств, розрізняють прямі і портфельні інвестиції.

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (засобів), вкладених в господарську діяльність з метою отримання доходу. За економічним визначенням, інвестиції - це витрати на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу та пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Іноземні інвестиції - це капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу або підприємство на території іншої країни.

Під прямими інвестиціями слід розуміти підприємницький капітал за кордоном, який забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений. 

До прямих іноземних інвестицій відносяться як першорядне придбання інвестором власності за кордоном, так і усі наступні операції між інвестором і підприємством, у яке вкладений капітал. Прямі інвестиції включають (поділ прийнято МВФ, ОЕСР та в системі національних рахунків ООН):

• вкладення компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і доля акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
• реінвестування прибутку;
• внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Ознакою прямих іноземних інвестицій є встановлення тривалих ділових стосунків між підприємствами та інвесторами за яких інвестор отримує значний вплив на рішення, які приймає підприємство.

Портфельні інвестиції утворюються вкладенням капіталу у цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують права власності або контролю над ними. Такими цінними паперами можуть бути:

• акціонерні цінні папери;
• боргові цінні папери: