Міжнародні економічні відносини

Серед наслідків створення інтеграційного об'єднання слід назвати також зростання мобільності факторів виробництва в межах зони інтеграції. Внаслідок цього капітал та праця можуть переміщуватися з галузей, де вони знаходяться в надлишку, до тих секторів економіки, які відчувають дефіцит цих виробничих ресурсів. А це, згідно з мікроекономічною теорією, веде до зростання економічної ефективності виробництва та, відповідно, збільшення віддачі на кожний виробничий ресурс, що застосовується в межах даного інтеграційного блоку.

 

1. В чому полягає суть міжнародної економічної інтеграції?
2. Чим відрізняється преференційна зона від зони вільної торгівлі?
3. Порівняйте митний союз та економічний союз.
4. Охарактеризуйте основні наслідки МЕІ.

 

 

12.1. Вільні економічні зони (ВЕЗ): сутність та цілі створення 

12.2. Основні види ВЕЗ і досвід їх функціонування

 

Вільна економічна зона (ВЕЗ) - частина території країни з особливим економічним, правовим і адміністративним режимом, що забезпечує розширення зовнішньоекономічних зв'язків, приплив іноземних і вітчизняних інвестицій і нових технологій, створення сучасних виробництв, що працюють переважно на експорт. Звичайно це регіон, частина національної території зі спеціальним пільговим зовнішньо-торгівельними, митним, інвестиційним, валютно-фінансовим і податковим режимами, що заохочують господарську (виробничо-комерційну, підприємницьку) діяльність іноземних учасників, приплив зовнішніх інвестицій і передових закордонних технологій. 

При створенні ВЕЗ реалізується точковий та функціональний підходи в стратегії прискорення господарського росту. Точковий - визначається певний вид діяльності, незалежно від місця знаходження фірми на території країни. Функціональний – окрема територія, регіон з пільговим режимом господарювання. При створенні ВЕЗ вирішують чотири взаємозалежні цілі: економічну, соціальну, виробничу і науково-технічну.

Економічна ціль переслідує активізацію, розширення зовнішньоторгівельної й у цілому зовнішньоекономічної діяльності; залучення іноземного та вітчизняного капіталу; підвищення конкурентноздатності національного виробництва, його економічної ефективності; збільшення експорту і раціоналізацію імпорту; ріст валютних надходжень до бюджету та  на цілі подальшого розвитку ВЕЗ.

У рамках соціальної цілі вирішуються задачі: створення нових робочих місць, ріст зайнятості населення; підвищення кваліфікаційного рівня робітників з урахуванням використання світового досвіду; формування сучасних менеджерських кадрів; ріст добробуту і рівня життя населення; прискорення розвитку соціальної і побутової інфраструктури.

Виробнича і науково-технічна цілі включають: притік іноземної та вітчизняної техніки і технологій; прискорення впровадження результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; концентрацію науково-технічних кадрів, у тому числі закордонних, а також матеріально-фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках; більш повне використання наявних потужностей, зокрема, конверсійних; розвиток виробничо-транспортної інфраструктури.

В умовах обмеженості, а тим більше дефіциту ресурсів, у ряді країн ВЕЗ виступають як реальний і достатньо ефективний інструмент включення національних економік у світове господарство. Вони орієнтовані на активну зовнішньоекономічну діяльність, велику сприйнятливість до сучасної техніки і технологій, створення цільових виробництв, що відповідають інфраструктурі, застосування особливих методів і форм фінансової, інноваційної, виробничо-збутової, зовнішньоторгівельної діяльності. Будучи частиною території країни, ВЕЗ виступають водночас як практичний важіль адаптації всієї національної економіки до світового господарства. У той же час необхідно підкреслити, що ВЕЗ відділені від іншої території країни адміністративно (спеціальним, пропускним) і економічно митними, податково-фінансовим режимами. 

Основні типи ВЕЗ розмежовуються за визначеними ознаками:

• за рівнем і колом вирішуваних задач: складські, транзитні зони, вільні порти; промислові й експортні; науково-технологічні зони, технополіси і технопарки, інноваційні центри; комплексні, багатопрофільні ВЕЗ;
• за розмірами території: точкові (фірма, склад, термінал); територіально-масштабні (промислово-експортні зони, технопарки); особливо значні  (регіони);
• за напрямками і сферами господарської спеціалізації: підприємства галузеві (переважно галузевого профілю), секторального (видобуток, опрацювання, послуги), функціонального (банківська, комерційна діяльність);
• за сторонами, що беруть участь, і особливостями розташування: міжнародні, прикордонні.

 

Конкретні види зон різноманітні залежно від специфічних задач і функцій, особливостей умов діяльності, їх характеру й обсягів. Спеціалісти нараховують не менше 30 різновидів ВЕЗ. 

Зони вільної торгівлі. Найбільш прості ВЕЗ, що передбачають створення сприятливих умов для купівлі-продажу, транспортування, збереження, переробки зовнішньоторгівельних вантажів, - торгово-складські зони. 

У безмитних торгово-складських зонах (БТСЗ) імпортні іноземні товари можуть складуватися, купуватися і продаватися, частково перероблятися без сплати мита і податкових зборів. Більш широкими функціями характеризуються зони зовнішньої торгівлі, що одержали поширення в США в 30-ті роки, вільні митні і вільні безмитні зони (Угорщина, Югославія і Болгарія), де поряд із комерційними і складськими операціями допускається поліпшення і модернізація товарів, надання страхових і банківських послуг без сплати мита і податку на додану вартість, організація торгів і виставок. Нарешті, вільні порти - торгово-складські зони, де, крім названих операцій, здійснюються навантаження-розвантаження суден, розміщення товарів на території і біржових складах, а також обслуговування і ремонт суден. 

Спеціальні експортно-промислові зони. В розвинутих і нових індустріальних країнах вільні торгово-складські зони (ВТСЗ) поступово перетворилися у вільні промислові (ВПЗ) і експортно-виробничі зони (ЕВЗ). У США, зокрема, у зонах зовнішньої торгівлі почали створюватися спеціальні підзони винятково для виробничої діяльності (складальних операцій, первинної переробки сировини). Звичайно, підприємства в таких зонах працюють на імпортних комплектуючих і напівфабрикатах,