Міжнародні економічні відносини

В різних джерелах наводяться наступні визначення міжнародної економічної інтеграції (МЕІ):

• це об'єктивний, усвідомлений і керований процес зближення, взаємопристосування та зрощування національних господарських систем, що володіють потенціалом саморегулювання й саморозвитку. В його основі лежить економічний інтерес суб'єктів, що самостійно функціонують та міжнародний поділ праці;
• це процес зближення, переплетення, адаптації національних господарств світового співтовариства;
• взаємопристосування національних економік, включення їх в єдиний відтворювальний процес в інтернаціональних масштабах;
• процес економічної взаємодії країн, який приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод й узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічну інтеграцію не можна розуміти тільки як стихійний ринковий або тільки як свідомо регульований процес. Це діалектична єдність, що представляє обидві сторони - об'єктивну і суб'єктивну - того самого явища.

Ряд авторів (Ю.Шишков, В.Зуєв, Ю.Борко й ін.) поділяють наступну ідею - реальна міжнародна, міждержавна економічна інтеграція можлива тільки на основі ринкових механізмів. Високий рівень техніко-економічного розвитку країн - ще не гарантія того, що автоматично виникають тривалі зв'язки та достатня ступінь охоплення і широта господарських зв'язків.

Вихідним пунктом інтеграції є прямі міжнародні економічні (виробничі, науково-технічні, технологічні) зв'язки на рівні первинних суб'єктів економічного життя, що розвиваючись і всередину і вшир, забезпечують поступове зрощування національних господарств на базисному рівні. За цим неминуче випливає взаємопристосування державних економічних, правових, фіскальних, соціальних і інших систем, аж до визначеного зрощування управлінських структур.

Основна ціль інтеграції - нарощування обсягів і розширення набору запропонованих товарів і послуг на основі й в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.

 

 

В сучасній теорії МЕІ не існує єдиного підходу щодо послідовності етапів розвитку інтеграційних процесів. Виходячи з першого підходу МЕІ проходить наступні етапи:

• зона вільної торгівлі;
• митний союз;
• спільний ринок;
• економічний союз; 
• економічний і валютний союз.

Інші автори виділяють наступні етапи МЕІ:

• преференційна угода;
• зона вільної торгівлі;
• митний союз;
• спільний ринок;
• економічний союз. 

Крім того можливим є також шостий рівень інтеграції – політичний союз, який передбачає делегування національними урядами більшої частини своїх функцій у відносинах з третіми країнами наддержавним органам. 

Окремо також виділяється останній етап - як повна інтеграція. Характеристика етапів МЕІ:

Преференційна торгівельна угода та зона вільної торгівлі. Преференційна торгівельна угода передбачає встановлення нижчих торгівельних бар'єрів у відносинах з членами об'єднання, ніж у співробітництві з третіми країнами. Всі учасники угоди самостійно визначають засади та механізм національної зовнішньоторгівельної політики, що містить у собі, як складовий елемент, преференційне ставлення до партнерів по угоді. Так, наприклад, члени преференційної торгівельної угоди можуть обкладати митом товари, що імпортуються в межах об'єднання, за ставкою, яка складає 50 % звичайного митного тарифу.

Наступним рівнем (формою) інтеграційного об'єднання є зона вільної торгівлі, яка характеризується відсутністю різного роду обмежень торгівельного обміну між учасниками зони. Але при цьому кожна країна зберігає такі обмеження та бар'єри по відношенню до не членів об'єднання. Слід відзначити, що принципи зони вільної торгівлі можуть застосовуватися як до всіх, так і до обмеженого кола товарів. Перевагою такого угруповання порівняно з іншими формами інтеграційних об'єднань є те, що його члени мають погоджувати свої інтереси у відносно вузьких межах. Недоліком вважається складність забезпечення реалізації такої багатосторонньої домовленості. Ця складність зумовлюється так званою проблемою транзиту. Її суть полягає в тому, що країни - члени угоди застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, тому країна-аутсайдер може вийти на внутрішній ринок об'єднання через територію того члена угруповання, ставки мита якого відносно не членів угоди мінімальні.

Митний союз (МС) - це міждержавне об'єднання, яке передбачає не тільки ліквідацію всіх обмежень торгівлі між членами союзу, а й створення спільної системи захисту від імпорту з третіх країн у формі єдиного “зовнішнього” тарифу. Такий тариф означає ліквідацію основи для появи проблеми транзиту як такої.

Митний союз це – згода двох або більше країн про скасування митних зборів у торгівлі, форма колективного протекціонізму. Відповідно до ст. XIV ГАТТ митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній відміні митних зборів всередині МС і створення єдиного зовнішнього митного тарифу.

Необхідно відзначити також, що функціонування МС далеко не пропонує уніфікацію митно-тарифної політики для всього спектру товарів, що виробляються і споживаються. У сферу інтеграційної діяльності на цьому етапі поступово залучаються найрізноманітніші галузі і сфери економіки. Це можна пояснити, так як головну роль відіграє рух на мікрорівні, що забезпечує виробничу інтеграцію. Інтеграція виникає і у валютно-фінансовій сфері, але валютно-фінансове співробітництво, особливо на перших етапах, не є авангардним. Воно швидше відіграє  роль обслуговуючого фактора. Як правило, в рамках МС створювані фінансові інститути, банки, страхові компанії відіграють другорядну роль.

Четвертим рівнем економічної інтеграції є спільний ринок, у межах якого, крім вільної торгівлі товарами та послугами, створюються умови вільного переміщення факторів виробництва (мається на увазі міграція капіталу та робочої сили).

В наш час цей етап інтеграційного розвитку реалізований в ЄС, на основі досвіду якого можуть бути зроблені практичні висновки і оцінки. Не виключено, що в перспективі, по мірі руху вперед інших подібних інтеграційних структур, виникнуть нові ситуації, притаманні цим угрупованням, які будуть