Міжнародні економічні відносини

Європейська валютна система - це міжнародна валютна система країн ЄС, створена для стабілізації валютних курсів, координування валютної політики цих держав.

 

 

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту за курсом, що складається на основі попиту і пропозиції. Валютні ринки виникнули в XIX ст.

Основні принципи формування валютних ринків:

• розвиток постійних міжнародних економічних відносин;
• створення світової валютної системи;
• поширення міжнародних розрахунків;
• розвиток фінансових відносин між банками різноманітних країн;
• розвиток інформаційного забезпечення валютних ринків.

Головні особливості функціонування валютного ринку:

• посилення фінансових взаємозв'язків між ринками на основі використання сучасної техніки;
• неперервне здійснення операцій на валютних ринках протягом доби у всіх частинах світу;
• застосування єдиної техніки проведення валютних операцій;
• розвиток валютних операцій, пов'язаних із страхуванням;
• зростання числа спекулятивних валютних операцій;
• нестабільність курсів валют.

Основні напрямки функціонування валютних ринків:

• сучасне здійснення міжнародних розрахунків;
• страхування валютних і кредитних ринків;
• забезпечення взаємозв'язку валютних і кредитних ринків;
• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, тобто обмін їхніх ресурсів на різні валюти (долари, СДР, євро);
• одержання спекулятивного прибутку учасниками валютних ринків у виді різниці курсів валют (марж);
• сприяння проведенню валютної політики в окремих країнах і групах країн.

Види валютних ринків:

• світовий;
• регіональний;
• національний.

Світовий валютний ринок - це система стійких економічних і організаційних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті, що здійснюються у світових фінансових центрах.

Найважливішою особливістю світового валютного ринку є проведення операцій тільки з валютою, що широко використовується у світовому платіжному обороті (резервні валюти).

Регіональний валютний ринок - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу іноземних валют, що діють у регіональних масштабах.

Національний валютний ринок - це відносини, що здійснюються між суб'єктами господарської діяльності з приводу купівлі-продажу окремих конвертованих валют у рамках даної країни.

Головні організаційні структури міжнародного валютного ринку - валютні біржі. На них і поза ними здійснюються операції з валютою.

Валютні операції - це вид діяльності підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, інших юридичних і фізичних осіб із приводу купівлі-продажу, розрахунків і надання в позику іноземної валюти.

Види валютних операцій:

• валютні операції з негайним постачанням грошей - спот. Сутність спот полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її переказу банками на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зареєстрованим в момент укладення. Спот - найбільше поширені валютні операції (90% валютних операцій на валютних ринках світу);
• термінові угоди з іноземною валютою - форвардні і ф'ючерсні. Термінові валютні операції - це валютні операції, при яких сторони домовляються про перекази передбаченої суми іноземної валюти через визначений термін після укладення угоди за курсом, зареєстрованим в момент її укладення;
• поєднання наявних і термінових валютних операцій - своп. Своп - це валютні операції, при яких поєднується купівля-продаж двох валют на умовах негайного постачання спот і одночасно  угода з купівлі-продажу валют у визначені терміни (форвардні і ф'ючерсні операції);

З світовими валютними ринками тісно пов'язані світові ринки золота.

Ринки золота - це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна купівля-продаж золота за ринковою ціною. Основним джерелом пропозиції золота на ринку є його новий видобуток (80%). 

 

1. Світова валютна система, її структура.
2. Валют, види валют, конвертованість валюти
3. Охарактеризуйте етапи еволюції світової валютної системи
4. Види та структура валютних ринків.

 

 

9.1. Міжнародна виробнича спеціалізація

9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво

 

Міжнародне виробниче співробітництво крім виробництва засобів виробництва і предметів споживання на мікрорівні включає також відносини з приводу виробництва на макрорівні (домовленості між країнами про спільне виробництво, про налагодження кооперативних зв'язків, здійснення спільних програм). Міжнародне виробниче співробітництво - це форма міжнародних економічних відносин, які виникають у сфері матеріального виробництва на основі міжнародного поділу праці з приводу виготовлення речових виробів, тобто таких, які можна побачити, виміряти й використати для виробничого чи індивідуального споживання. Варто зазначити, що в даному визначенні спеціально виділяється виробництво саме матеріальних виробів, оскільки за ширшим розумінням виробляють не тільки матеріальні речі, а й послуги, інформацію, які є предметами інших форм МЕВ. Міжнародне виробниче співробітництво, як і інші форми міжнародних економічних відносин, базується на міжнародному поділі праці, але саме при розгляді виробничого співробітництва особливо помітно проявляються взаємопов'язані процеси міжнародної спеціалізації та кооперації.

Міжнародне виробниче співробітництво здійснюється у різних напрямках. Його структура наступна:

• енергетичне співробітництво;
• співробітництво у сировинному виробництві;
• співробітництво у сфері  переробного виробництва;
• агропромислове співробітництво.

Міжнародне виробниче співробітництво включає також міжнародну спеціалізацію виробництва. Міжнародна спеціалізація  виробництва - це форма міжнародного поділу праці, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб'єктами. Іншими словами, відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції - в інших країнах (чи на їхніх